гарячі новини

читають зараз:

Монако: війна за простір з небом і морем


Культура

Монако: війна за простір з небом і морем

Два квадратних кілометри, скуті з одного боку скелями, а з іншого – морем. На них живуть 36 тисяч людей. Монако – країна з найбільшою щільністю населення у світі. Утім, ані це, ані космічна вартість нерухомості не відбивають бажання багатіїв з усієї планети придбати там житло. Монако намагається якось відповідати на цей попит. Місця там давно немає, але є ідеї.

Марі-П‘єр Ґрамалья – міністр міського планування, технічного забезпечення та захисту навколишнього середовища:

“Найбільшою проблемою для князівства є, звичайно ж, розширення. Дослідження показали, що кожні десять років нам потрібні додаткові 350 тисяч квадратних метрів нерухомості. Тож ми будуємо. Політика урбанізації складається з двох напрямків: розширення в море та зведення висотних споруд”.

У 1965 році старт подібній політиці дав князь Реньє ІІІ. Першим відвойованим в моря простором був район Фонвьєй. Море засипали мільйонами кубічних метрів грунту, збільшивши територію Монако на 15 футбольних полів, де побудували одне справжнє, а також офіси та квартири.

Рене-Буше, інженер-консультант:
“Завдання під час будівництва в Монако дуже складні. Якщо ми хочемо робити щось під землею, чи на узбережжі, це виходить за рамки традиційного будівництва. Жодна країна в світі не стикалася з настільки масштабними, відносно її розмірів, роботами”.

Рене Буше – інженер-консультант, що працював над останнім розширенням міста. Його проектом була дамба, що захищає порт Еркюль, парковку найдорожчих в світі яхт:

“До старих дамб, глибина моря там була 45 – 55 метрів, тому ми не могли збудувати класичну конструкцію. Ми довго шукали спосіб, який одночасно б захистив морський світ і зупинив енергію хвиль. Насправді, вся енергія, яку несуть хвилі, знаходиться, так би мовити, лише у верхніх шарах води”.

В результаті в Ґібралтарі створили напівплавку конструкцію, яку морем доправили до Монако у 2002 році. Вона не сягає дна і тримається на опорах. Одним кінцем дамба прикріплена до берега металевим з‘єднанням, яке видно на мінус 4 рівні сусідньої парковки.

Рене Буше:
“Ви бачите цю вражаючу металеву конструкцію, яка тримає дамбу. Вона дозволяє передавати берегу частину навантаження, яке чиниться на дамбу під час непогоди та високих потужних хвиль”.

Це було 10 років тому, а нині триває новий конкурс проектів щодо збільшення території Монако. А поки боротьба за простір з морем триває, місто вчиться жити вертикально. До віддалених районів, що розташовані на схилах, раніше вели нескінченні сходи. Зараз їх замінили громадські ескалатори та ліфти. Влада встановила вже понад 40 механічних сходів і продовжує роботу.

В таких умовах карликовій державі доводиться приносити великі жертви. Одна з них – історичне обличчя міста. З-поміж невисоких будинків проростають хмарочоси.

Найвищий з них ще в процесі спорудження. Це вежа “Одеон”. Після завершення наступного літа вона сягне висоти 170 метрів. Проект місцевого архітектора Александра Жиральді:

“Для князівства “Одеон” буде поворотним моментом в архітектурі, оскільки ми дозріли до висотних будівель, проекти яких відхиляли останні двадцять років. Але що поробиш, це архітектура сучасності”.

Це будуть 49 поверхів суцільної розкоші. Ціна одного квадратного метру – від 40 до 90 тисяч євро. Пентхаус “Одеона”, з басейном на даху, ймовірно стане найдорожчою квартирою у світі.

Утім, ціна зумовлена не лише місцем, але й технічними проблемами, які довелося долати від початку будівництва у 2009 році.

Александр Жиральді:
“Ми фактично прибрали цілий схил гори. Утворилася прямовисна стіна 70 метрів заввишки, для якої потрібно було побудувати підтримку. Здається, це рекорд у приватному будівництві. Тут немає вільного місця. Перед тим, як щось збудувати, треба щось зруйнувати”.

Монегаски шукають баланс між необхідністю постійного будівництва та необхідністю збереження хоч частини історичної спадщини.

Попри те, що нові будинки відповідають найсуворішим архітектурними та екологічним нормам, повністю від свого минулого Монако відмовитися не готове.

Зберегти його – завдання для Наталі Ростіхер-Джордано. Головний куратор Нового національного музею Монако досліджує архівні фото та відео, щоб оживити минуле міста в музейній експозиції:

“Треба бути дуже наївним, щоб думати, що в такій ситуації ми зможемо вічно зберігати історичні будівлі. У нас немає місця, але нам потрібно будувати. Єдине, треба думати, наскільки далеко можна в цьому зайти. Будемо будувати занадто високо – більше не зможемо бачити гори, а краса цього місця в тому, що воно знаходиться між горами та морем”.

Знакові будинки Монако, звичайно ж, у безпеці. Принц Альбер ІІ особисто вивчає проект кожної нової вежі. Маленька і дорога, як діамант, держава хоч і відповідає на попит ринку, намагається не продати при цьому власну душу.

вибір редактора

наступна стаття
Московський транспорт розповідає про столицю Росії

Культура

Московський транспорт розповідає про столицю Росії