гарячі новини

гарячі новини

Друга світова: поховати всіх солдатів, щоб поховати війну

Вже багато років кожна весна для них починається в місиві непролазних російських лісів. Це не екстремальний вид спорту і не туризм. Ці люди шукають

читають зараз:

Друга світова: поховати всіх солдатів, щоб поховати війну

Text size Aa Aa

Вже багато років кожна весна для них починається в місиві непролазних російських лісів. Це не екстремальний вид спорту і не туризм. Ці люди шукають останки солдатів Другої світової війни.

allviews Created with Sketch. Point of view

"Дві людини лежать тут напевне. Чотири ноги. Поки знайдено один медальйон. Медальйон з запискою, нестандартного зразка. Є гарні шанси її прочитати."

“Спочатку був протигаз. Під протигазом був розтрощений череп. Далі – ключиця і кісточки рук”.

Пошуковий загін “Обеліск” розгорнув свою діяльність в Смоленській області. На цьому відео – кістки одного з 4,5 млн радянських солдатів, що зникли безвісти на тій війні. 70 років минуло, а останки більшості з них досі не знайдені, не впізнані, не поховані належним чином – з військовими почестями. Так і гниють в землі десь між Москвою і Берліном.

“Дві людини лежать тут напевне. Чотири ноги. Поки знайдено один медальйон. Медальйон з запискою, нестандартного зразка. Є гарні шанси її прочитати”.

Солдатські медальйони, прострелені каски, прогнилі рушниці, гранати, – все, що було знайдено в лісових експедиціях, – серед експонатів аматорського музею, створеного пошуковим загоном “Обеліск” в одній з московських шкіл. Але головна нагорода для шукача – це медальйон, що зберігся – капсула і паперова вкладка з даними солдата. Можливість встановити особу загиблого і відшукати його родичів.

Міхаїл Поляков, командир пошукового загону “Обеліск”:

“На цій фотографії – Ільшаєв Андрєй Івановіч. Згідно з медальйоном, він був уродженцем Московської області, Митищинського району, станція Тарасівська. Я просто взяв цю адресу, і коли зійшов з електрички на станції, я побачив: вулицю з такою ж, як в медальйоні, назвою, будинок. Відкриваю хвіртку, і, дивлюся, на ґанок виходить літня жінка, бабуся. І я питаю: “Скажіть, будь ласка, а Ільшаєв Андрєй Івановіч тут жив?” Вона на мене так дивиться і каже: “Знаєте, це мій чоловік. Він в лютому 1942-го року пішов на фронт, і більше ніяких звісток я не отримувала”.

Утім, вцілілий медальйон або підписані особисті речі – рідкісна знахідка. З більш, ніж двох тисяч солдатів, знайдених загоном “Обеліск”, вдалося встановити особи лише 74-х.

Дмітрій Ключніков, член пошукового загону “Обеліск”:

“Там, де ми працюємо, переважно глинисті грунти, кислі. І деякі останки розчиняються до пороху. Силует цих останків помітний. Але при підйомі вони розсипаються на порох. Якщо ґрунт кислий, звідти не витягти ніякої органіки. Відбулася хімічна реакція , і там залишається тільки кальцієвий каркас”.

Останки невідомих, невпізнаних солдатів ховають на маленьких кладовищах, іноді прямо в лісі, віддаючи військові почесті і відспівуючи за православним звичаєм.

Пояснюючи мотиви своєї участі в пошуковій роботі, майже кожен з добровольців розповідає історію родини: “дід загинув на війні”, “прадід зник без вісти”, “я пам‘ятаю сльози бабусі, яка втратила чоловіка”.

Нікіта і Мар‘яна – учні школи, де пошуковці створили музей. Мар‘яна ще тільки збирається в експедицію шукати солдатів. Микита був вже двічі. А ще він зробив для музею моделі машинок і танків часів війни.

Нікіта Тарасенков, учень московської школи №96:

“Я теж хочу, щоб люди знали, що ці солдати воювали за нашу Батьківщину, щоб про них не забули”.

Мар‘яна Чудінова, учениця школи №96:

“У мене дід в танку загинув, і потім його знайшов пошуковий загін. Мені було дуже приємно дізнатися, що його останки збереглися і зараз поховані в могилі”.

“Війна не закінчена, поки не похований останній її солдат”, – крилата фраза полководця Алєксандра Суворова. Для багатьох Друга світова війна не закінчена і через 70 років. І тому сотні пошукових загонів зустрічають кожну весну в багнюці непролазних лісів. Щоб поховати солдат. І щоб поховати війну.