гарячі новини

читають зараз:

Місія ExoMars: успіхи, невдачі та проекти на 2020 рік


космос

Місія ExoMars: успіхи, невдачі та проекти на 2020 рік

Джеремі Вілкс, euronews:

“Вітаю у програмі “Космос” з Центру управління польотами ЄКА у Німеччині.

Ми поговоримо про ExoMars, місію, яка в останні дні зазнала несподіваного розвитку, в той час як ми стежили за маневрами орбітальної платформи TGO та модуля Schiaparelli.

Ми пильнували за місією упродовж року у міні-випусках “Напрямок Марс”, а сьогодні у нашій програмі почуємо останні думки науковців. Але спочатку повернемось до тієї миті, коли місія ExoMars прибула на Марс”.

Березень 2016-го: ExoMars вирушає з Байконура до Червоної планети з місією пошуків метану в атмосфері Марса.

Орбітальний модуль TGO призначений для сканування та фотографування планети. Вчені раділи, коли він успішно увійшов на орбіту.

Але спусковому модулю Schiaparelli пощастило менше. За планом, він мав здійснити м‘яку посадку на поверхню планети. Але Марс мав інші плани.

Перший сигнал був чітким, потім з‘вязок перервався, ще до посадки. Щось там сталося не за планом.

День другий: ситуація прояснюється. Schiaparelli заплановано спустився, але схибив біля поверхні.

Збій парашута, теплової платформи для гальмування чи програмного забезпечення? Аналіз покаже, чому зонд не продемонстрував заплановану посадку на Марс.

Джеремі Вілкс, euronews:

“Отже, Schiaparelli вже на поверхні Марса, але він сів не так, як очікувалося. Зі мною Андреа Акомаццо з команди космічних операцій та Стівен Льюїс з команди науковців. Андреа, чи відомо, що сталося?”

Андреа Акомаццо, керівник космічних операцій ЄКА:

“Ми не знаємо достеменно, що пішло в розріз з нашими очікуваннями. Більшу частину польоту ми розуміємо дуже добре, зокрема, початок польоту, круїзну фазу та етап використання парашуту. Не розуміємо ми лише заключну частину, коли парашут був випущений і запрацювали ретро-двигуни. Ми маємо усі дані, аби зрозуміти це. Тож ми обробляємо їх, щоб отримати більш зрозумілу картину”.

Джеремі Вілкс, euronews:

“Як це вплине на змогу сідати на Марс? Адже посадка вийшла не керованою”.

Андреа Акомаццо, ЄКА:

“Так, це планувалося як тест для розробки технологій, аби використати їх під час наступної місії. Ми ще не зрозуміли, чи тут не підходить просто сама технологія, чи не спрацювали пристрої бортового комп‘ютера, відповідальні за отримання інформації про цю технологію”.

Джеремі Вілкс, euronews:

“Стівене, як Ви ставитеся до цього? Як задоволений чи як розчарований науковець?”

Стівен Льюїс, головний розробник обладнання AMELIA, THE OPEN UNIVERSITY:

“Я маю змішані почуття. Нам би хотілося мати хоч трохи даних з поверхні. Але сам експеримент AMELIA має на меті аналізувати атмосферу під час польоту крізь неї, її структуру та щільність. Всю цю інформацію ми отримаємо, окрім даних з поверхні. Нам вдасться здобути майже всі дані, на які ми розраховували”.

Джеремі Вілкс, euronews:

“Дякуємо за Ваш внесок. Звісно, Schiaparelli – лише невеличка частина всього проекту ExoMars. І є гарні новини про те, що модуль Trace Gas Orbiter увійшов на орбіту Червоної планети і шукатиме там метан. Зараз ми пояснимо, чому це так важливо”.

Анн Карін Вандаль, відповідальна за пристрій NOMAD на борту місії ExoMars, старша наукова співробітниця Королівського інституту космічної аерономії Бельгії:

“На Землі метан пов‘язаний з життям, і оскільки зараз ми виявили метан на Марсі, постає питання: чи є на Марсі життя?”

Ніколас Томас, науковий керівник експерименту CaSSIS, Бернський університет:

“Вулканічні процеси теж можуть генерувати метан, тож у даному випадку все це має дуже мало спільного з життям. Метан може також міститись в уламках льоду, і це також не має жодного стосунку до життя”.

Анн Карін Вандаль, відповідальна за пристрій NOMAD:

“Проблема поточних виявлень метану в тому, що вони дуже різні. Тобто, деякі пристрої виявили метан в зоні екватора, інші – ближче до полюсів. Тож проблема у тому, що ми не розуміємо, чому цей вид газу можна детектувати у різних місцях в певні періоди часу”.

Ніколас Томас, науковий керівник експерименту CaSSIS:

“Буде дуже складно довести, що саме життя генерує ці короткочасні викиди газу в атмосферу”.

Джеремі Вілкс, euronews:

“Ми щойно почули, наскільки складно знайти джерела метану на Марсі. Зі мною Маніш Патель, який працює з Анн Карін Вандаль над пристроєм NOMAD на борту модуля Trace Gas Orbiter. Чи й справді варто шукати там метан?”

Маніш Патель, старший науковий дослідник в команді розробників пристрою NOMAD:

“Метан привертає до себе увагу наукової спільноти. Наприклад, якщо ми бачимо струмінь метану, нам потрібно прослідкувати за ним, нанести на карту його місцезнаходження і пильнувати за напрямком його руху. Спробувати з‘ясувати, звідки він витікає. Потім повернутися туди з камерою з космічного апарата і сфотографувати те місце, звідки, припустимо, й виходить цей метан. Проаналізувати геологічні особливості місцини, які, можливо, пояснять причини його появи. Завдяки компонуванню всіх даних та використанню всього обладнання на модулі TGO ми, сподіваюся, зможемо мати повну картину й вирішити головоломку стосовно присутності метану на Марсі”.

Джеремі Вілкс, euronews:

“Звичайно, апарат TGO спрямували туди на пошуки метану. Але місія ExoMars ще масштабніша, адже 2020 року туди спрямують марсохід, спроектований для буріння поверхні. Дізнаємось, чому це так важливо”.

Жан-П‘єр Бібренг, фахівець із вивчення планет, Інститут космічної астрофізики, IAS-Orsay:

“ExoMars приземлиться в одну із зон, які нас дуже цікавлять щодо структури поверхні. Але сама поверхня може зазнавати впливу під дією сонячних мікрочастинок. Тож уперше місія ExoMars буде обладнана буровим апаратом, що зможе взяти зразки з-під поверхні на глибіні до 2 метрів, і дістати їх на поверню, щоб ми змогли проаналізувати їх.

На Марсі є ділянки, яким понад 4 мільярди років. Ми виявили їх завдяки тому, що присутність води змінила мінерали на поверхні. Ми змогли довести, що глиняні шари, які сформувалися там понад чотири мільярди років тому, вони є там і досі, як свідки минулого. Можливо, що у цій глині могло зародитися життя у той же спосіб, що і на Землі, адже там була вода, і в ці ж зони з космосу потрапив і вуглець”.

Джеремі Вілкс, euronews:

“З нами – два провідні науковці місії ExoMars 2020. Данііл Родіонов від Росії та Хорхе Ваґо від Європи. Данііле, чи варто змінювати тактику приземлення наступної місії через те, що сталося зі Schiaparelli?”

Данііл Родіонов, науковий керівник проекту ExoMars, Інститут космічних досліджень Москви:

“Я вважаю, що посадка 2020 року не дуже залежатиме від певної невдачі місії цього року. Хоча основні технології й залишаться такими ж, утім маса апарата буде значно більшою. Окрім того, я сподіваюсь, що наші європейські колеги з‘ясують, що пішло не так в даному проекті, і зможуть нам допомогти уникнути цього в майбутньому”.

Джеремі Вілкс, euronews:

“Хорхе, чи відомо, де буде посадка?”

Хорхе Ваґо, вчений проекту EXOMARS, ЄКА:

“Ми маємо три можливі зони для приземлення, які зараз розглядаємо. Дві з цих 3-х зон – дуже давні, це – розлогі глинисті ділянки. Остання ж зона трохи схожа на Ніл, вона має затоплені місцини”.

Джеремі Вілкс, euronews:

“Чи є шанси знайти ознаки життя на цих названих Вами ділянках?”

Данііл Родіонов, науковий керівник проекту ExoMars:

“Стосовно пошуків життя, ми вже маємо доволі багато ознак того, що життя могло існувати на поверхні Марса в минулому. Сподіваюсь, що у проекті 2020 року ми зможемо знайти вже тверді докази цього. Я сповнений сподівань”.

Джеремі Вілкс, euronews:

“Дякую, що дивилися нашу програму. Інші новини зі всесвіту Ви можете побачити на нашому вебсайті euronews.com. До зустрічі”.

вибір редактора

наступна стаття

космос

Марс: Schiaparelli відділився від орбітального апарату