гарячі новини

читають зараз:

Серенада Бернстайна у Провансі


музика

Серенада Бернстайна у Провансі

У партнерстві з

Чарівне соло скрипки, що веде нас у подорож кольорів звуку…

Написаний Леонардом Бернстайном, це – єдиний сольний початок концерту для скрипки, чудово виконаний Рено Капюсоном.

Рено Капюсон, скрипаль:

“Думаю, у цьому дебюті він прагнув якоїсь надзвичайної чистоти. Тут багато ніжності, тому скрипалеві належить відчути це. В мене складається враження, що від початку стане зрозуміло, з яким скрипалем матимемо справу, адже його звук чути одразу. Нібито в одну мить відкриваєш себе слухачам”.

Французький скрипаль-віртуоз нещодавно виконав цей шедевр у Великому театрі Екс-ан-Прованса. Акомпанував йому Лозаннський камерний оркестр.

Знаковий американський композитор назвав свій твір “Серенада до діалогу Платона “Бенкет”. Його надихнули дебати грецьких філософів про кохання в усіх його аспектах.

Рено Капюсон, скрипаль:

“Думаю, що скрипка по-справжньому втілює кохання, тому що композитор змусив її співати. Водночас є й надзвичайно ритмічні моменти, іноді навіть агресивні, майже жорстокі.

Складність цього твору полягає у вмінні донести всю цю надзвичайно експресивну гаму звуків, тут чимало подвійних струн. Є деякі уривки, в яких композитор заходить дуже далеко у відрив, там майже екстремальні розриви між нотами.

Думаю, що цей твір пропонує величезну кількість аспектів і скрипці, і скрипалю”.

Написана 1954 року “Серенада” була задумана для друга Бернстайна, легендарного скрипаля Айзека Стерна, який грав на скрипці “Гварнері дель Джезу”. Власником безцінного інструмента, виготовленого 1737 року, згодом став Рено Капюсон.

Рено Капюсон, скрипаль:

“Дуже зворушливо знати, що ця скрипка вперше виконувала цю п‘єсу у присутності Бернстайна у Венеції. Оскільки Стерн грав на цьому інструменті упродовж 40 років, я не можу не думати про нього. Думки про те, що цей інструмент вже резонував з цією п‘єсою, що Бернстайн там теж був поруч… Як і з концертом Стравінського, який Стерн виконував і записував у присутності Старвінського… Усе це дуже зворушливо.

Моя роль – передати усе, чому я навчився від старших, молодим музикантам. Саму ідею звука, ідею про те, що музикою треба ділитися. Було би дуже прикро навчитися всьому і не змогти поділитися знаннями.

Складається враження, що мені потрібно навчитися ще величезній кількості речей, зробити стільки відкриттів! Виконання сучасних композиторів, викладання, перебування у постійній дії з метою передачі знань – усе це збагачує.

Мені потрібні кілька життів, аби задовольнити мою цікавість та втамувати мій апетит до музики”.

вибір редактора

наступна стаття

музика

"Казки Гофмана" - пошуки абсолюту і вічної жіночності