гарячі новини

гарячі новини

Школи у Франції: чому система шкутильгає?

Франція посідає перше місце за нерівністю доступу до якісної шкільної освіти... Чому існує такий розрив між приватними та державними навчальними закладами?

читають зараз:

Школи у Франції: чому система шкутильгає?

Text size Aa Aa

У цій середній школі французького міста Марсель учням ставлять запитання… Вони піднімають руки і дають відповіді. Тут панує добра дисципліна і повага.

Школа розташована в одному з бідних і проблемних кварталів Марселя. Більшість учнів отримують фінансову допомогу, а їхні батьки заробляють менше 1000 євро на місяць. Подібні заклади називають школами пріоритетної освіти.

*Арно Саллаберрі, вчитель середньої школи Жан Мулен

“Найголовніше для нас – мати менше учнів у класі, ніж у інших школах, де може бути від 27 до 30 учнів. Тут зазвичай ми маємо 24 учні в кожному класі. Це набагато комфортніше. До того ж, ми створили групи за потребами. Тобто групи за рівнем знань. Із 2- класів ми сформували 3 групи за рівнем знань”.

Система пріоритетної освіти була запроваджена 1982 року, аби допомогти школам у бідніших районах Франції. Останні реформи було здійснено 2015 року.

Домінік Дюперре став директором школи 5 років тому. Він каже, що після його прибуття сталися відчутні зміни.

*Домінік Дюперре, директор школи Жан Мулен

“До реформи лише 40% учнів успішно складали іспити, і менше 50% з них йшли вчитися у старші класи. Зараз тих, що успішно складають іспити, вже 70%, і навіть більше в успішні роки, і 100% цих учнів прагнуть вчитися у старших класах, деякі у звичайних ліцеях, а інші – у професійних. Ці додаткові заходи пріоритетної освіти, наприклад, активніша участь у процесі навчання, розробка інноваційних педагогічних методів, сприяють підвищенню рівня освіти учнів”.

Чи є ця школа винятком із правил, коли йдеться про державну систему освіти у Франції? Особливо, якщо брати до уваги останній звіт щодо систем освіти у країнах Організації економічного співробітництва та розвитку, який показав, що Франція посідає перше місце за нерівністю доступу до якісної шкільної освіти.

Понад тисяча шкіл у Франції класифіковані як школи пріоритетної освіти. Кожна п‘ята дитина ходить до такої школи.

Ми – у Бобіньї, передмісті Парижа. Наші прохання отримати дозвіл на зйомки у пріоритетних школах не задовольнили. Офіційна причина – надто багато запитів після публікації звіту про шкільні системи в Європі.

Валері Забріскі:

“Чому Франція посіла перше місце серед країн-членів ОЕСР за нерівністю в системі шкільної освіти? Ми – в одному з найбільш неспокійних передмість Парижа, і нам знову не дозволили знімати у школі. Тож ми попросили директора вийти за межі закладу і поговорити з нами”.

Веронік Декер працює у Бобіньї вже 30 років. І хоча її школу вважають пріоритетною, жінка каже, що додаткового фінансування заклад майже не отримує. Усі її учні походять з родин мігрантів. Ці сім‘ї отримали соціальне житло. І директорка не здивована, що Франція веде перед у нерівності в освіті.

*Веронік Декер, директорка початкової школи Марія Кюрі

“Рівність між державними та приватними школами відсутня, найкращі школи отримують фінансування від батьків, мають змогу відбирати учнів. А ми не маємо змоги збирати кошти серед батьків, і це добре. І не можемо відбирати наших учнів, і це також на краще. Але через це існує нерівність між приватними і державними закладами. Нерівність є навіть між різними державними школами, тому що держава мириться з існуванням на своїй території неблагополучних районів. І в таких районах школи перетворюються на гетто”.

Лоранс Блін прагне правосуддя. Не для себе, а для своїх синів. Її старший 14-річний син ходить до пріоритетної школи у Бобіньї. Але жінка вважає, що слово “пріоритетний” не має нічого спільного з цим закладом.

Години навчання були зменшені на чверть, гроші, обіцяні для найму та підготовки нових вчителів, так і не надійшли, хоча у школі торік з‘явилося півсотні нових учнів.

Лоранс та інші батьки подали скаргу. Вони стверджують, що їхні діти стали жертвами нерівності. А це, за їхніми словами, суперечить конституції і законам про освіту.

Лоранс Блін, мати учня пріоритетної школи:

“Відсутність заміни вчителів – дуже велика проблема. У цій школі мій син упродовж цілої навчальної чверті позаминулого року не мав вчителя англійської. Торік упродовж всієї чверті бракувало викладача історії та географії. І того ж року упродовж двох чвертей не було вчителя образотворчого мистецтва. А зараз від початку року бракує вчителя природознавства. Це занадто! Як тут може йтися про успішність дітей, коли бракує стільки вчителів? Чи матимуть вони той же рівень знань, що й діти зі шкіл, де весь рік вчителів вистачає?”

Як французька шкільна система докотилася до цього? Що пішло не так?

Наталі Монс складала звіт, який виявив нерівність у школах Франції. Ці нерівності, каже вона, мають багато різних аспектів. Але жінка не втрачає надію.

Наталі Монс, президент CNESCO (Національна рада з оцінювання шкільної системи):

“У Франції вже років 30 ми ведемо одну й ту ж політику щодо шкіл, ця політика не змінюється і не дає значних результатів боротьби проти соціальної нерівності в школах. Наприклад, від початку 1980-х років ми запровадили політику пріоритету в галузі освіти, але жодне дослідження не виявило якихось позитивних результатів. Звісно ж, надавати додаткові педагогічні ресурси школам у скрутному становищі дуже важливо. Це просто необхідно. Але якщо проаналізувати ці ресурси, то стає зрозумілим, що вони були дуже мало пов‘язані з навчанням”.

Повернімось до Марселя. У цій школі сьогодні роздають сертифікати про середню освіту випускникам, які завершили навчання торік. Це – дуже зворушлива мить для усіх цих учнів. Хоча результати цього закладу й поліпшилися, тут сподіваються на краще майбутнє, аби успішність стала правилом, а не винятком.

Домінік Дюперре, директор школи:

“Францію та французьку школу більше не можна назвати “соціальним ліфтом”, і тому треба змінити цю тенденцію. Потрібно повернути школі довіру, як того вимагають батьки, як того потребують учні. Це просто необхідно!”