гарячі новини

гарячі новини

Де тепер Мокдад?

euronews стежать за історією іракського біженця Мокдада, який нині проживає у Швеції. Як складається його життя? Чи зміг він возз'єднатися з родиною?

читають зараз:

Де тепер Мокдад?

Text size Aa Aa

Ріксгренсен розташований на арктичній півночі Швеції. Це – лижний курорт, який через брак денного світла починає роботу лише в середині лютого. В жовтні 2015 року розташований тут готель відкрився не для лижників, а для біженців. Це було тимчасове рішення уряду країни, яка прийняла 164 тисячі біженців лише за кілька місяців.

Бракувало центрів для їх розміщення, тож найпівнічніший лижний курорт прийняв близько 6 сотень людей, здебільшого з Сирії, Афганістану, Іраку і навіть з Еритреї.

Минулого січня euronews познайомився тут із трьома людьми, що приїхали до Швеції у пошуках безпечного життя. Один з них – 29-річний Мокдад Аяд Аль Джабурі – втікач з Іраку.

Мокдад:

“Умови там були жахливими: убивства, розправи, напади, але найскладніший момент прийшов, коли я залишив моїх дітей та сім‘ю. Це дуже важко.”

Як і у більшості біженців тут, за плечима у Мокдада – подорож з Туреччини до Греції, крізь Європу аж до Швеції, куди він прибув у жовтні 2015 року. Його дружина та діти, віком 3 та 5, років залишилися в Багдаді. Тут у Ріксгренсені Мокдад разом з іншими біженцями працював на кухні готелю. Він сподівався отримати притулок у країні.

Мокдад:

“В першу чергу, мені потрібен дозвіл на проживання, тоді я привезу моїх рідних, моїх дітей, мою сім‘ю, шукатиму роботу.”

Це було у 2015 році, а це – зараз. Майже за рік ми повертаємося до Швеції. Цього разу не на далеку північ, а у місто під назвою Фаґерста, у центрі країни.

“Коли ми вперше зустріли Мокдада, майже рік тому на півночі Швеції, він сподівався возз‘єднатися з його дружиною та двома дітьми. Ми хотіли дізнатися, що відбувалося з ним відтоді, і знайшли його у цьому центрі для біженців, 2 години дороги від Стокгольму. Нам не дозволили знімати всередині, тож ми попросили Мокдада вийти до нас та розповісти як його життя.”

Мокдад живе тут з кінця січня 2016 року. Його друг, сирієць Самех, допомагав нам із перекладом. Мокдад не говорить ані англійською, ані шведською. Чоловіки думають, що нам не дозволили знімати всередині, тому що минулого року центр був переповнений: тут проживало 600 біженців, а місце розраховане приймати вдвічі меншу кількість. Жителі установи розповідають, що умови зараз уже кращі, але ми все одно не змогли отримати дозволу на зйомку. Як же Мокдад опинився тут?

Мокдад:

“Контракт на роботу з готелем був тимчасовим. Коли він закінчився, нас відправили у різні куточки Швеції. Деякі з нас поїхали на північ, інші на південь, інші на захід, тому що коли розпочався лижний сезон, вони мусили звільнити готель від нас.”

Валері Забріскі, euronews:
“Чи ви засмучені, що мусите бути тут, у центрі?”

Мокдад:

“Я непокоюся через мій дозвіл на проживання, може я його зовсім не отримаю. Тут у центрі добре годують і нормальні умови.”

Для Мокдада ці минулі місяці не були щасливими.

Мокдад:

“Чи щасливий я? Чому мені радіти? Моя родина, мої діти – дуже далеко. Це правда – я тут в безпеці, але моя родина та діти – в іншій ситуації.”

Без дозволу на проживання Мокдад має небагато можливостей відвідувати курси мови чи підвищення кваліфікації.

Він та його друг кажуть, що проводять практично весь день у центрі, спілкуються з родинами, які залишилися вдома або ж гуляють у центрі міста.

І, звичайно, думають тільки про те, чому так затягнувся весь цей процес.

Арідо Деґавро – адвокат, що спеціалізується на захисті прав шукачів притулку. Він каже, що збільшення кількості біженців, прибулих з літа 2015 року, є основною причиною цих затримок. Такі шукачі притулку, як Мокдад, потребують адвоката, потім їм призначають співбесіду в інституції, відповідальній за імміграцію. Після неї рішення будуть ухвалювати ще кілька місяців, а то й довше. Багато залежить від того, звідки приїхав біженець.

Арідо Деґавро, адвокат:

“Ситуація з Багдадом дуже складна. Тому що зараз міграційна рада вважає Багдад відносно безпечним місцем, але організації із захисту прав людини у своїх численних звітах роблять інші висновки щодо ситуації у столиці Іраку. Однак імміграційна рада не бере ці звіти до уваги.”

Швеція ужорсточила імміграційне законодавство минулого року. Візи для біженців тепер мають переглядатися кожні 3 роки, деякі – кожні 13 місяців. Раніше було не так. Мігрантів, що прибувають із так званих “безпечних” країн, депортують.

У Фаґерсті показуємо Мокдаду сюжет, який ми знімали минулого січня у Ріксгренсені.

Там більшість біженців вперше в житті побачили сніг.

У Мокдада збереглися приємні спогади про північ Швеції. Він підтримує зв‘язок з кількома іншими біженцями, яких знає звідти. У кожного з них різна ситуація. Один чоловік з Сирії живе на півночі з дружиною та дитиною, вони отримали дозвіл на проживання. Алі з Іраку живе в центрі Швеції і досі чекає на папери.

Мокдад:

“Я був такий мотивований, коли працював на кухні, я думав, вони мене залишать, але нас перевели. Не знаю, що сталося.”

Валері Забріскі, euronews:

“Що дає Вам надію зараз?”

Мокдад:

“У мене немає ані надії, ані мотивації. Тому що вже минув рік і два місяці відколи я чекаю на зустріч у мерії. І навіть якщо я отримаю дозвіл на проживання, скільки часу ще мине, перш ніж вони ухвалять рішення? Рік? Сім місяців? Шість? Хто знає?”

Мокдад очікує на інтерв‘ю в січні. Однак навіть якщо він отримає дозвіл на проживання, попереду інший довгий процес: возз‘єднання родини, чекати стає все важче.

Арідо Деґавро, адвокат:

“У Швеції є закон, який дає право людині отримати дозвіл на працю навіть коли у статусі біженця було відмовлено. Для цього особа під час очікування на офіційний статус про притулок повинна працювати в одній компанії щонайменше 4 місяці, мати контракт хоча б на рік і отримувати достатню зарплатню. Однак, якщо не знаєш англійської або шведської – дуже важко знайти роботу. І люди, що не говорять цими мовами, в результаті, здебільшого, просто чекають.”