гарячі новини

Біженці в Європі: нова зустріч із Кавою та Еміною

Історія однієї родини з Сирії, що втратила все, тікала від жахіття війни, здійснила довгу подорож до Німеччини, де розпочинає нове життя.

читають зараз:

Біженці в Європі: нова зустріч із Кавою та Еміною

Text size Aa Aa

Знімальна група euronews поспішає на зустріч, заплановану у серці регіону “іржавий пояс”. Раніше, під час активного видобутку вугілля та виробництва сталі тут билося серце німецької промисловості. Сьогодні регіон має проблеми із високим рівнем безробіття, вищим за середній показником бідності та великою кількістю мігрантів, що прибули сюди. Чимало біженців-курдів з півночі Сирії знайшли свій новий дім тут. Серед них родина, яку euronews уже зустрічав у 2015 році… на сході Румунії.

“Два роки тому маленький дерев‘яний човен перетнув Чорне море. На борту було 70 біженців з Сирії, вони прямували з Туреччини до Румунії. У румунському таборі для біженців я зустрів трьох з них: Каву Елі, його дружину та їхню новонароджену дочку. Як вони сьогодні, два роки по тому? Невдовзі ми зустрінемося з ними у Ґладбеку, на півночі Німеччини,” – говорить наш кореспондент Ганс фон ден Брелі.

Але перш ніж знову зустріти родину, вирушимо у подорож в часі…

Зима на Чорному морі може бути суворою. Коли інформаційні агенції надіслали перші повідомлення про переповнені човни із біженцями, знімальна група euronews вирушила на місце подій: чи стане Чорне море ще одним шляхом міграції на додачу до Греції та Італії?

Кава та Еміна втекли з рідного міста Кобане у 2014 році під час спалаху терору, коли угруповання “Ісламська держава” захоплювало сотні курдських поселень на півночі Сирії. Вони знайшли тимчасовий прихисток на турецькій стороні кордону, там Еміна народила дівчинку Гунер. Родина вирішила продовжити шлях до Європи.

Кава Елі, біженець з Сирії:

“Так, я бачив війну та убитих людей, людей, що помирали на моїх очах. Я бачив як їх ріжуть, ріжуть їхні ноги… Знаєш якогось чоловіка дуже добре, а потім бачиш, як він помирає. Не легко бачити, як твій будинок руйнується, за лічені секунди злітає у повітря.”

У таборі для біженців у Румунії Кава запросив нашого кореспондента зіграти партію в шахи і виявився кращим гравцем. Можливість відігратися з‘явилася тепер, за два роки.

У грудні 2016-го зустрічаємо Каву у його квартирі на півночі Німеччини. Чоловік влаштовує нам теплий прийом, підкручує опалення до 27 градусів.

Ґладбек став новим домом для Кави Елі. Загалом тут проживають 77 тисяч людей, 1200 з них – біженці.

Еміна готує вечерю і розповідає гарні новини: у січні вона народить другу дитину.

Румунська влада звинуватила Каву у нелегальних перевезеннях, тому що він перетнув кордон нелегально разом із дружиною та новонародженою дитиною.

Кава провів 6 місяців під слідством, а водій вантажівки перевіз Еміну та маленьку Гунер до Угорщини, Австрії та Німеччини. В очікуванні суду у тюремній камері Кава грав у шахи. Одного дня перекладач приніс йому новини.

Кава Елі, біженець з Сирії:

“Він сказав мені: “Ваша дружина та дитина – у Німеччині, вони у безпеці – не переживайте. І я про все забув – про цю тюремну камеру, про все… Я так тішився, що вони тепер у Німеччині.”

Врешті румунський суд визнав, що Кава не є нелегальним перевізником людей. Однак за нелегальний перетин кордону він мусить заплатити 1300 євро. Після виходу на волю Кава теж прибув до Німеччині із мрією возз‘єднатися із родиною. Донька чоловіка дуже виросла відколи він востаннє її бачив. Вона вже почала ходити… Чи впізнає Гунер тата після такої довгої розлуки?”

Кава Елі, біженець з Сирії:

“Вона дивилася на мене та сказала: Ох! Тато?” І я сказав “Тато!”… Але вона стояла нерухомо ще дві чи три хвилини і тоді стала сміятися до мене та гратися зі мною, гратися з моїм волоссям. Я пам‘ятаю кожну мить: коли їй сказали: “Іди до татка!”, і вона побігла до мене. Це був неймовірний момент, справді…”

Возз‘єднання родини – одна з основних процедур захисту біженців у Європі. В Еміни теж загоряються очі, коли вона згадує той момент.

Еміна Алібрагім, біженка з Сирії:

“Спершу я зраділа, коли почула, що мого чоловіка звільнили з в‘язниці в Румунії. Друга велика радість була побачити його на власні очі на німецькому вокзалі. Спершу я не могла повірити, що він дійсно приїде сюди, до Німеччини… Думала, як було б чудово знову бути разом, возз‘єднатися. Коли поїзд приїхав, я спершу побачила не Каву, а його багаж, який я дуже добре впізнала. Тож я побачила цей багаж, і мене переповнило розуміння: це все насправді, Кава повертається до нас. Він справді приїжджає до нас. Я це усвідомила саме у момент, коли побачила його багаж, тоді я почала бігти і згодом побачила його, це був справді Кава! І я обійняла його.”

Спершу влада розмістила родину на сході Німеччини. Однак чимало рідних Еміни та Гунер вирушили до Західної Німеччини, так, вони теж переїхали туди. Ми зустрілися із заступником мера Ґладбека, де вони тепер проживають:

Райнер Вейхелт, заступник мера Ґладбека:

“Тут у Ґладбеку ми побачили, особливо навесні 2016, що люди, які отримали статус біженців у великих кількостях переселяються із східної частини нашої федеративної республіки до рурського регіону на Заході. На сході вони не почувалися у безпеці. Однак, що стосується роботи, – її легше знайти на сході Німеччини, ніж у рурському регіоні.”

Для полегшення інтеграції родини у німецьку спільноту Кава отримав адреси дитячих садочків, серед них, зокрема, християнський садочок, який утримує церковна громада. Гунер хоче гратися з іншими дітьми, однак поки що не може: в закладах немає вільних місць.

У Ґладбеку раптово з‘явилося 150 маленьких дітей біженців. І хоча у міста є певні проблеми з бюджетом, тут вирішили почати будівництво нових дитячих садочків.

Кава Елі, біженець із Сирії:

“Ми б хотіли, щоб Гунер вчила німецьку у садочку та школі, а я б спілкувався з нею курдською мовою. Я впевнена, що Гунер знайде спільну мову з людьми дуже легко. Ми ходили у садочок, але там поки не прийняли нашу дівчинку, тому, що їй лише два, а садочок розрахований на дітей від 4 років.”

У родини поки немає друзів-німців. Вони контактують, здебільшого, з людьми із місцевої курдської громади. Велика кількість біженців з рідного міста Кави – Кобане – живуть у цьому регіоні. Не на камеру деякі німецькі чиновники називають цих біженців “втраченим поколінням”, що знайде роботу тут у кращому випадку через 5-10 років.

“Знання мови – найважливіші. Чи вистачає мовних курсів? Наскільки довгі списки очікування?”

Райнер Вейхелт, заступник мера Ґладбека:

“Чекати доводиться довго. Немає іншого виходу. З літа 2015 року до літа цього року у нас була дуже складна ситуація: чимало людей, мільйон двісті чи мільйон осіб приїхали до країни, ми не могли надати все необхідне, натиснувши чарівну кнопку. Спершу потрібно розвинути адміністративні структури, крок за кроком.”

Ґладбек став містом під час індустріальної революції, десятки тисяч мігрантів приїхали з Польщі та інших країн. Сьогодні воно знову росте, завдяки Каві та таким, як він.

Кава Елі, біженець із Сирії:

“Зараз я думаю лише про те, щоб піти на курси німецької мови та автокерування. Через 5 років непогано було б мати музичний інструмент та займатися музикою, я не хочу міняти професію. Я лишатимусь тут, у Німеччині, якщо мені дозволять.”

Еміна та маленька Гунер отримали дозволи на проживання на три роки. Коли Кава приїхав, на кілька місяців пізніше, закони у країні вже змінилися, він отримав дозвіл залишатися у Німеччині лише один рік. Однак родина сподівається отримати пізніше постійні дозволи на проживання. Вона мріє будувати своє майбутнє у Німеччині. Ми домовилися зустрітися тут ще за кілька років.”

Filming INSIDERS in Gladbeck, Germany