гарячі новини

читають зараз:

Як подолати довгострокове безробіття в Європі?


real economy

Як подолати довгострокове безробіття в Європі?

ALL VIEWS

натисніть, щоби дізнатися

Вітаємо у “Реальній економіці. Ведуча – Метреї Сітараман. Цього тижня ми поговоримо про фінансовий тягар, який покладає довгострокова криза безробіття в Європі на наших дітей, наші сім‘ї та на бюджети країн. Ми у засніженій Швеції, аби дізнатися, до якої політики вдаються шведи, щоб утримувати довгострокове безробіття на низькому рівні, незважаючи на приплив людей з усього світу.

Уявімо гіпотетичний сценарій, коли кожен перехожий на цій вулиці у Стокгольмі є безробітним громадянином Європи. Половина з них не мали роботи вже більше року, з яких 2/3 залишаються безробітними понад 2 роки.

Тобто у Європі є 10,5 мільйонів довгострокових безробітних. А, отже, виникає потреба у масштабному плані дій ЄС. Ось наш “курс для початківців” стосовно можливих рекомендацій!

Курс для початківців

Якби довгострокове безробіття було грою у пінбол, як набрати найбільше очок, тобто дістати роботу?

Наразі кожен 5-й довгостроковий безробітний виходить із гри через брак координації між соціальними службами та сервісом зайнятості. Тобто лише 73% безробітних зареєстровані чи отримують якусь допомогу.

Окрім того, працедавці не задіяні у більшості сучасних систем. Нова пропозиція від ЄС стверджує: аби залишатися на ринку праці довгостроковий безробітний має зареєструватися у системі зайнятості, потім потрібне індивідуальне оцінювання, а ще допоможе так звана “Угода про повернення до роботи”, яка передбачає наставництво і допомогу у пошуках роботи, подальше навчання і освіту, а також допомогу з житлом, транспортом, доглядом за дітьми чи з одужанням, залежно від послуг кожної країни.

Джек-потом для гравця стане контракт від працедавця, лише тоді безробітний набере найбільшу кількість очок у грі.

Як повернути безробітних на ринок праці?

Більшість європейських країн мають спільну рису: лише 20% програм зайнятості спрямовані на довгострокове безробіття. І це попри величезну кількість таких програм.

Більшість коштів витрачається на громадські схеми допомоги, і дуже мало робиться для стимулювання чи залучення працедавців. То як за таких умов допомогти людям повернутися на ринок праці? Про це репортаж Джованні Маджі.

Словаччина – одна з країн Європи із найбільш високими темпами економічного зростання: понад 3%. Рівень безробіття тут трохи нижчий за середній показник у Єврозоні, але існує певна особливість…

Майже 10% робочої сили – безробітні, але понад 60% з них не мають роботи вже більше року, тобто йдеться про довгострокове безробіття.

Багато з них не змогли пристосуватися до змін глобальної економіки.

Радован Чеховіч, безробітний:

“Я мав роботу у галузі телекомунікацій. Разом з тим, як кількість персоналу зменшувалася, а технології просувалися вперед, потреби у працівниках стало менше. Тому я потрапив під скорочення”.

Елеонора Орбанова, безробітна:

“На жаль, моя робота більше орієнтується на чоловіків і перевагу віддають молодшим за віком”.

Уряд Словаччини запровадив низку заходів для вирішення цієї проблеми: зниження податків для громадян з малою зарплатнею, надання пільг для довгострокових безробітних, реорганізацію Центральної біржі праці та створення спеціальних фахових бюро, мета яких – оцінювання кваліфікацій безробітних для заповнення вільних робочих місць.

Браніслав Ондруш, держсекретар міністерства праці, сім‘ї та соціальних питань Словаччини:

“Неможливо вирішити цю проблему без тісної співпраці з працедавцями, тому що саме вони відповідають за працевлаштування. І тому ми повинні прислухатися до них стосовно того, як виглядатиме для них ідеальний співробітник, і які навички він повинен мати”.

Джованні Маджі, euronews:

“Довгострокове безробіття є проблемою всієї Європи. У багатьох країнах більше половини безробітних не мали роботи вже понад рік. Це стало одним із чинників зростання бідності в Європі від початку економічної кризи”.

Цьому молодому іспанському інженеру вдалося знайти у Словаччині роботу. В Іспанії приблизно половину безробітних вважають довгостроковими, тому на ринку праці панує безжальна конкуренція.

Іван Ескаланте Лопес, інженер:

“В Іспанії на одне робоче місце багато кандидатів. Тому маєш чимось виділитися, маєш продавати себе, маєш діяти так, аби людина, яка стоїть перед тобою і читає твоє резюме, закохалася в тебе і сказала: “Так, це гарний фахівець, саме така людина мені й потрібна”. Щодня прокидаєшся і думаєш, що цей день стане визначальним, і весь час шукаєш роботу. Словаччина знайшла мене, а я знайшов Словаччину, ми сподобалися одне одному”.

Тут йдеться не лише про особисту наполегливість. Цей приклад демонструє, як правильна освіта та професійна підготовка, а також краща координація між національною політикою і вимогами ринку праці можуть дати конкретні результати. Навіть у європейському масштабі.

Інтерв‘ю з міністром праці Швеції

Шведські програми працевлаштування завжди вважали зразковими для решти світу. Населення країни зростає, тому для міністра праці Швеції, Ілви Йоганссон, це питання стало новою проблемою для вирішення.

Метреї Сітараман:

“Яка політика була дієвою раніше, і що потрібно змінити?”

Ілва Йоганссон, міністр праці Швеції:

“Раніше міністри в нашій країні казали: “У Швеції ми маємо систему!” Але коли йдеться про допомогу новоприбулим на ринку праці, цієї системи бракує. Тому нам потрібно розробити нові види стратегії і, разом з тим, вправлятися з величезною кількістю населення, що прибуло до Швеції минулого року, і яке тепер виходить на ринок праці. Отже, важливою частиною процесу є політика освіти: навчання на виробництві, додаткові тренінги, практика, залучення до роботи. Треба об‘єднати усе це для прискореного виходу на ринок праці. Окрім того, необхідно залучати соціальних партнерів, особливо профспілки. Ми маємо давні традиції у цьому питанні”.

Метреї Сітараман:

“Тобто ринок житла і ринок праці потребують змін?”

Ілва Йоганссон:

“Так, ринок праці не так вже й добре відрегульований. Він, в основному, регулюється соціальними партнерами та колективними договорами і є досить гнучким, але і ринок житла потребує значних реформ, і уряд працює над цим”.

Метреї Сітараман:

“Які нові ідеї варто розглянути, беручи до уваги кризу через міграцію?”

Ілва Йоганссон:

“Треба надати фінансову допомогу людям з низьким рівнем освіти, аби вони могли фінансувати їхню подальшу освіту і не брали кредитів. Тобто вони матимуть певну суму прямо від держави і зможуть отримати довідку про мінімальну або й повну середню освіту. Ще однією ініціативою є допомога в отриманні прав водія. Бо це може сприяти отриманню роботи. Тому ми також спробуємо запровадити систему, аби допомогти громадянам фінансувати отримання прав”.

Метреї Сітараман:

“Що би Ви порадили Вашим колегам, міністрам праці в Європі?”

Ілва Йоганссон:

“Ми живемо у світі, де багато людей тікають із пекла. Нам потрібно взяти на себе частину відповідальності за них. І це, я певна, найважливіше. Нам знадобляться певні реформи ринку праці. У Швеції, наприклад, ми маємо найвищий рівень зайнятості в Євросоюзі, і так було вже багато років. Тобто дещо у нашій системі працює дуже добре. І тому нам потрібно бути обережними, аби не зруйнувати те, що вже добре функціонує. Нам потрібні реформи, які зосередять увагу на специфічних потребах. Необхідно бути обережними, аби ці реформи не перевернули догори-дриґом весь ринок праці”.

Метреї Сітараман:

“Ілво, дякую за Ваш час та ідеї. Дякуємо всім, хто дивився цю програму. До зустрічі в наступному випуску!”

ALL VIEWS

натисніть, щоби дізнатися

Канал Euronews пишається тим, що завдяки журналістам, які працюють в усьому світі, може запропонувати Вам місцеве бачення глобальних подій. Детальніше на цю тему мовою оригіналу.

автоматичний переклад

автоматичний переклад

автоматичний переклад

автоматичний переклад

автоматичний переклад

автоматичний переклад

real economy

Як поліпшити стан європейських банків?