гарячі новини

Чи вдасться домовитись про об'єднання Кіпру?

Лідери грецьких і турецьких кіпріотів просять ООН провести нову конференцію щодо Кіпру. А як ставляться до об'єднання острова його жителі?

читають зараз:

Чи вдасться домовитись про об'єднання Кіпру?

Text size Aa Aa

Апельсинові дерева до самого горизонту… Ми на Кіпрі, неподалік міста Морфу. Воно розташоване у північній частині розділеного острова. Жителі тут розмовляють турецькою, а на півдні – грецькою мовою. Зусилля з метою об‘єднання острова поновилися, але січнева конференція щодо Кіпру за участю країн-гарантів – Греції, Туреччини і Британії – завершилася без підписання угоди. Утім, власник цього апельсинового саду не стурбований, навіть навпаки.

Ганс фон дер Бреліє, euronews:

“Від 1974 року Кіпр розділений на дві частини. Що можна зробити сьогодні з цими двома частинами, пане Кандулу?”

Рамадан Кандулу, турецький кіпріот:

“Думаю, що об‘єднати їх і зліпити в єдине ціле неможливо. Подумайте лише! На Кіпрі дві частини, але одна з них – це половина апельсина, а інша – половина яблука. Неможливо скласти докупи яблуко і апельсин”.

1974-го року бої змусили грецьких кіпріотів залишити Морфу й переселитися на південь, тоді як турецькі кіпріоти заполонили північ острова. Конфлікт призвів до переміщення десятків тисяч людей.

Так сталося і з родиною Кандулу. Порожні будинки розподілили між біженцями, що прибули з півдня. Сім‘я Кандулу, як і тисячі інших родин, живе зараз у будинку, який до 1974 року належав грецькій родині. І вони прагнуть залишитися тут.

Рамадан Кандулу, турецький кіпріот:

“Цей будинок тепер належить мені. В мене є про це відповідна довідка. А грецька сторона заявляє, що це не визнано міжнародним правом. Але мені байдуже, визнають вони це чи ні. Я тут живу зараз і жив до цього вже 43 роки. Сорок три роки! Це ціле життя”.

2004-го року, коли за посередництва ООН було запропоноване дипломатичне рішення, південь острова відкинув його, в той час як північ підтримала. Але тепер дедалі більше турецьких кіпріотів відкидають можливість об‘єднання, поміж них і син Рамадана, Алі.

Алі Кандулу, турецький кіпріот:

“Ми – турки. А вони – греки. Тобто, різні релігії, різні мови, усе відрізняється… А тепер я хочу поставити Вам дуже просте запитання: “Чи чули Ви про якісь проблеми після 1974-го року? Про те, що люди вбивали один одного? Як у Сирії або інших країнах?” Ні! І найвагоміша причина, через яку це не сталося, – присутність турецької армії”.

Мікаель вважає присутність 30 тисяч турецьких солдатів “неприйнятною”. Він – грецький кіпріот. Родина виїхала з Морфу, коли йому було 18 років. У його батька теж був апельсиновий сад. Мікаель прагне, аби їм повернули власність. Грецькі перемовники вимагають повернути їм Морфу, турецька сторона вагається: віддавати її чи просто сплатити компенсацію. Після відкриття КПП 2003-го року Мікаель часто навідується сюди.

Мікаель Ґеорґіадіс, грецький кіпріот:

“На цій маленькій площі була церква… Я маю багато спогадів: пам‘ятаю Великдень, чимале вогнище у Велику Суботу, пам‘ятаю, як багато людей святкували тут Великдень. Сьогодні церква перетворилася на мечеть. Це сповнює мене сумом і гнівом. Пам‘ятаю, як приїхав сюди дві тисячі третього року, зайшов усередину, тут було відкрито… Бачите, канделябри залишилися з того часу, але немає ні ікон, ні меблів… Я піднявся поверхом вище і побачив там церковні дзвони… Просто на підлозі. А ще я знайшов там більшість церковних меблів, поламаних”.

Insiders - Filming in Cyprus

На півдні, у місті Лімасол, ми зустрілися з Еленою та її матір‘ю. Вони – грецькі кіпріоти, що залишили Морфу. У Лімасолі вони живуть у будинку, що до 1974-го року належав турецькій родині.

Елена Ґеорґіу, грецька кіпріотка:

“На моїй сторінці у Facebook є фото, а під ним підпис:“Морфу – моє місто! Я хочу повернути мій будинок, повернути моє місто!" А ось фото, на якому я – маленька дівчинка на нашій веранді у будинку в Морфу… Я й досі неначе вдихаю той аромат апельсинів… Адже ми виросли у тому апельсиновому запаху”.

Звідси відкривається непоганий вид на мечеть Лімасола, яка, до речі, так і залишилася мечеттю. У разі возз‘єднання Елена готова, за її словами, погодитись на президента, що є турком-кіпріотом. Вона каже, що їй однаково, мусульманин він чи християнин. Головне, аби він служив спільним інтересам народів.

Елена Ґеорґіу, грецька кіпріотка:

“Майбутній федеральний уряд, кажуть нам, включатиме грецьких та турецьких кіпріотів. Як на мене, ми всі кіпріоти. Мені байдуже, зватимуть президента Янніс чи Нікос, Мустафа чи Ахмед”.

Ганс фон дер Бреліє, euronews:

“Тобто, федерація була би гарним рішенням?”

Елена Ґеорґіу, грецька кіпріотка:

“Так, федерація стала б ідеальним рішенням”.

У селищі Кіті на півдні острова живе змішане подружжя музикантів – Хатідже та Ларкос, що походять з турецької та грецької громад. Вони ігнорують кордони і мови. Пара виконує пісні обома мовами: грецькою і турецькою.

Політичні лідери півночі та півдня теж зараз йдуть на зближення, тож, можливо, угоди щодо острова вдасться досягти.

Син подружжя – Аріон – народився у любові та мирі. Чи житиме він колись на возз‘єднаному Кіпрі?

Хатідже Ардост, співачка:

“Ми – кіпрські кіпріоти. Як і в нашій родині: ми просто кіпріоти. Ми маємо однакове коріння”.

Ларкос Ларкоу, музикант:

“Це єдина культура, але з варіаціями: з різновидом традицій турецьких кіпріотів та грецьких кіпріотів. Тут йдеться і про їжу, яку ми їмо, і про одяг, який шиємо, і про музику, яку співаємо та граємо…”

Хатідже Ардост, співачка:

“Найбільше мене дратує, коли люди хочуть бути турками чи греками… Мій батько помирав зі словами про те, що він – кіпріот. І ми всі теж є кіпріотами”.

Ларкос Ларкоу, музикант:

“Ми повинні прощати, але не забувати про те, що сталося в минулому. Утім, зараз настав новий час, тож давайте скористаємось ним, аби нарешті бути разом”.