гарячі новини

гарячі новини

Жіночий день: жертва "декомунізації" в Україні і привід нагадати про нерівність

Відзначати чи ні Міжнародний жіночий день, і якщо так, чи має він бути офіційним вихідним днем?

читають зараз:

Жіночий день: жертва "декомунізації" в Україні і привід нагадати про нерівність

Text size Aa Aa

Відзначати чи ні Міжнародний жіночий день, і якщо так, чи має він бути офіційним вихідним днем? Дискусія щодо “свята весни і жінки” цього року видалася в Україні особливо гарячою.

Відмовитися від вихідного запропонував Український інститут національної пам’яті, розробивши пропозиції щодо “декомунізації календаря” державних свят. Замість вихідного дня 8 березня (Міжнародний жіночий день) було запропоновано встановити вихідним Шевченківський день (9 березня).

У переліку від УІНП є свято, яке заплановане як альтернатива 8 березня. Йдеться про День матері (друга неділя травня). Однак це державне свято заплановано як робочий день.

Міжнародне свято з радянським присмаком

Головний аргумент інституту пам‘яті – мовляв, 8 березня прийшло в календар державних свят з Радянської Росії і досі широко відзначається у тій частині Радянського Союзу, де зберігаються авторитарні режими. Як приклад, фахівці наводять календар 1923 року, коли 8 березня було звичайним днем.

Попри це, свято 8 березня має свою історію, аж ніяк не пов‘язану з СРСР. Ідею Міжнародного жіночого дня уперше запропонувала на конференції Соціалістичного Інтернаціоналу у Копенгагені 26-27 серпня 1910 року представниця Соціал-демократичної партії Німеччини Клара Цеткін. У зібранні брали участь понад 100 представниць із 17 країн, які вважали своїм покликанням боротьбу за надання жінкам рівних політичних, економічних і соціальних прав.

Гендерна рівність у сучасному світі: проблеми залишаються

Хоча після цієї історичної конференції минуло більше століття, факти свідчать, що “прекрасній половині людства” досі є за що боротися.

Жінки у всьому світі більше наражені на ризики опинитись у бідності, ніж чоловіки, та у середньому гірше захищені, а також отримують нижчу зарплату. Про це ідеться у доповіді організації Oxfam, опублікованій 2 березня.

У середньому розрив в оплаті праці між чоловіками та жінками складає 23%. Враховуючи нинішню ситуацію, для досягнення рівності у роботі, зарплатні та рівні посад необхідно 170 років, вважають експерти.

Європа: жінки на керівних посадах та у політиці

У країнах ЄС різниця в оплаті праці жінок, які займають менеджерські позиції (у компаніях, де працюють більше 10 осіб), та чоловіків складає близько 10 євро на годину. Такі дані агенції Eurostat за 2014 рік.

Найбільший розрив зафіксовано в Італії та Німеччині, найменший – у найбідніших країнах блоку Румунії та Болгарії.

Жодна країна ЄС не досягла рівності щодо ролі жінок у політиці та їхньої присутності у парламенті.

Ісландія, Швеція та Фінляндія, без сумніву, лідирують у цьому питанні. Близько 40% депутатських мандатів у цих державах належать жінкам.

Угорщина опинилася на першому місці з кінця – там 90% крісел у парламенті належать чоловікам.

Водночас лише 3 країни ЄС можуть похизуватися тим, що на чолі їхнього уряду стоїть жінка. Це Тереза Мей у Великій Британії, Анґела Меркель у Німеччині та Беата Шидло у Польщі.