гарячі новини

Валері Ґорія, euronews:

“Ця бельгійська вафля коштувала 2 євро. Її ціна понад вдвічі перевищує денний бюджет на душу населення в Євросоюзі. Чи й насправді в управлінні ним занадто марнотратства й недбальства? За відповідями на ці запитання ми прибули до Брюсселя – столиці європейських установ”.

Способи, у які витрачаються гроші європейських платників податків, нерідко піддають критиці. Про що саме йдеться? Передусім про досить скромний бюджет.

2016 року він становив 158 млрд євро. Тобто 1% від загального ВВП 28 країн-членів. Або 85 центів на день з кожного громадянина ЄС.

Функціонування європейських адміністративних установ становить у цьому бюджеті 6% від усіх витрат. Решта коштів йде на фінансування програм, призначених для країн-членів, та на заходи з допомоги країнам, що розвиваються.

Марк Роджерсон – речник Європейського суду аудиторів. Ця установа стежить за тим, аби бюджет витрачався розумно.

Найбільша межа похибки існує у галузях, які отримують найбільше коштів з європейських фондів, а саме: сільське господарство, природні ресурси та регіональна політика.

Марк Роджерсон, речник Європейського суду аудиторів:

“Трохи менше 4% коштів витрачаються недбало, без дотримання законів. Якщо, наприклад, хтось виграв тендер, але дане замовлення взагалі не було розрекламоване належним чином, це є порушенням процедури. Окрім того, бувають випадки, коли маємо аеропорти без літаків, морські порти без кораблів… Ось як інколи витрачаються гроші. І коли ми констатуємо подібні ситуації, то повідомляємо про це”.

У разі виявленого шахрайства справи передають до установи OLAF – Управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству. 2015-го року OLAF рекомендував ЄС вимагати повернення близько 900 мільйонів євро. В той час як за попередні роки вдалося повернути лише 187 мільйонів євро витрачених неналежним чином коштів.

Організація вважає, що загальна сума розкрадань, провину за які покладено на співробітників та заклади Євросоюзу, становить менше 1% від загальної кількості злочинів. Найбільше зловживань констатують у структурних та соціальних фондах, а також на митницях, у торгівлі та під час заходів допомоги іншим країнам.

Управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству не має дисциплінарної влади, а національні уряди не завжди дослухаються до рекомендацій щодо покарання. До того ж, дуже складно відстежити злочини, які не мають кордонів, каже генеральний директор установи, прихильник ідеї створення європейської прокуратури.

Джованні Кесслер, генеральний директор Управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF):

“Незаконні фінансові операції мають відкритий ринок. Але коли справа доходить до справедливості, єдиного ринку немає. І якщо потрібно перетнути кордон, щоб здійснити розслідування про злочин, який було скоєно одночасно на територіях трьох держав-членів або й більше, все дуже складно. Ось тут нам потрібна більш централізована Європа”.

Більше спільного судочинства в Європі – це одна з ідей, яку обговорюють у Європейській Раді під час дебатів про різношвидкісну Європу. Цю ж ідею підтримує і Жан-Клод Юнкер, президент Єврокомісії. Однак, він противник надто згуртованої Європи, коли йдеться про спільне законодавство.

Жан-Клод Юнкер, президент Єврокомісії:

“Ми більше не хочемо втручатися у геть усі аспекти повсякденного життя європейців. Мені довелося битися як леву проти бажання певної кількості єврокомісарів з хибними ідеями, які намагалися запровадити європейське законодавство щодо туалетів!”

Валері Ґорія, euronews:

“Президент Єврокомісії не хоче опікуватися законами щодо механізмів зливу унітазів, він розпочав бій з бюрократією. Можливо, це заощадить європейцям час і гроші. Але, насправді, не все так просто”.

Політика скорочення спільного регулювання може обійтися європейцям дуже дорого, вважають у брюссельській організації Corporate Europe Observatory.

Менше правил означатиме й менший захист для громадян ЄС, каже речник закладу.

Олів‘є Гедеман, координатор відділу досліджень, CORPORATE EUROPE OBSERVATORY:

“Цей так званий вдосконалений порядок денний щодо регулювання створює нові перешкоди для необхідних правил в галузі охорони здоров‘я та довкілля. А ще це дає промисловцям дуже потужні інструменти для того, аби послабити пропозиції Єврокомісії. І ми бачили чимало таких прикладів за останні роки. Ось лише кілька: комісії довелося працювати над визначенням ендокринних руйнівників, тобто хімічних речовин, які щороку призводять до захворювань та передчасної смерті тисяч людей. Це рішення відтерміновували упродовж років і, врешті-решт, визначення, яке дала комісія, було дуже послаблене лобіюванням промисловців”.

Захист інтересів громадян – місія європейського омбудсмена. Емілі О‘Райлі та підзвітні їй команди розслідують випадки недбальства в адміністративних установах Євросоюзу, а також конфлікти інтересів за участю європейських держслужбовців.

Одним із таких прикладів є справа Баррозу, екс-президента Єврокомісії, якого найняла компанія Goldman Sachs. Ще одним підозрілим досьє стали перемовини щодо “Брекзиту”, у якому омбудсмен вимагає більше прозорості.

Емілі О‘Райлі, європейських омбудсмен:

“Громадяни й справді хочуть знати, як ухвалюються рішення. І саме питаннями прозорості я і опікуюся. Якщо міркувати в цьому напрямку, то яку установу можна вважати непрозорою? Єврокомісія досить прозора. Парламент теж досить прозорий. Насправді, найменш прозорою вважають Європейську Раду. Але що таке Європейська Рада? Це – держави-члени! Дуже часто саме держави-члени та політики із цих держав не хочуть жодної прозорості. Тому що тоді є можливість обіграти справи у Брюсселі в такий спосіб, який зовсім не до вподоби європейським громадянам”.