BREAKING NEWS

Now Reading:

Роботизовані автомобілі випробовують себе на дорогах


futuris

Роботизовані автомобілі випробовують себе на дорогах

Дені Локтьє, euronews:

“Ми їдемо по шосе зі швидкістю 70 кілометрів на годину, і водій не торкається керма. Машина сама контролює дорожню ситуацію. Запитання перше: чи безпечно це? І друге: чи не будемо ми всі за десять років водити машини саме так?”

Розумні авто без водія

Ми – на звичайній дорозі поблизу Гетеборга у Швеції, але ця машина досить незвичайна. Це – один з кількох експериментальних прототипів, демонстраційний автомобіль, які інженери компанії Volvo використовують для перевірки останніх автономних технологій водіння в умовах реального дорожнього руху.

Даніель Тідгольм, інженер-дослідник, Volvo:

“Авто добре детектує транспортні засоби навколо себе. Воно завжди утримує безпечну відстань з автівкою попереду, завжди слідкує за дорожнім рухом. Тому багато в чому я почуваюся безпечніше, ніж коли кермую сам”.

Подібно до експериментального авто Volvo, прототип від компанії Audi пропонує майже ідентичний досвід роботизованого водіння. Ми – на шосе поблизу Вольфсбурґа у Німеччині. Машина автоматично оцінює ситуацію на дорозі і, за сприятливих умов, пропонує водію перемкнутися на автопілот.

Бірте Фінкендей, інженер-механік, Volkswagen:

“Коли усіх умов дотримано, тобто я веду машину не швидше за 130 кілометрів на годину, коли дорога має розподільні смуги, і я не роблю якихось непередбачених маневрів, тоді з‘являється автоматична пропозиція на перехід до автопілота. Система повідомляє мені, що автопілот готовий до включення, і я можу активувати його, натиснувши ці дві кнопки”.

Розроблені за участю Європейського дослідницького проекту ці демонстраційні машини автоматично залишаються на своїх смугах дороги і пристосовують швидкість до навколишнього руху. Вони також повідомляють водію найбільш сприятливий момент для обгону.

Даніель Тідгольм, інженер-дослідник, Volvo:

“Я хочу переїхати на праву смугу, для цього я натискаю двічі на кнопку праворуч. Сенсори обстежують цей бік дороги і підшукують сприятливий проміжок для маневру. Якщо вони його знайшли, машина включає сигнал повороту і змінює смугу”.

Однак, цей рівень автономності й досі не звільняє водія від постійного стеження за дорогою. В екстремальних ситуаціях можна швидко перейти на ручний контроль. Водій повинен залишатися напоготові.

Європейські виробники автомобілів працюють над вдосконаленням автоматизації, перш ніж випустити роботизовані авто на ринок.

Поміж іншого, це означає поліпшення сприйняття: роботизовані авто покладаються на кількість камер, радарів та інших датчиків, аби зрозуміти їхнє оточення. Різні сигнали начебто зливаються разом у комп‘ютерному мозку машини. Усе це інформує автопілот про те, що відбувається навколо автомобіля під час руху.

Генрик Лінд, технічний експерт з сенсорів автономних систем водіння, Volvo:

“Ці авто із численними сенсорами можуть бути дуже пильними. Тобто вони можуть зреагувати на будь-який тип загрози чи ситуації дорожнього руху, який оточує їх”.

Комп‘ютерний “мозок” та інші засоби автоматизованого обладнання займають майже весь багажник цього дослідницького прототипу. Роботизовані авто, що з‘являться на ринку, повинні бути компактнішими, дешевшими та більш ефективними.

Генрик Лінд, технічний експерт з сенсорів автономних систем водіння, Volvo:

“Нам потрібен транспортний засіб, що здатен повністю розуміти оточення. Необхідно також розуміти й інші авто навколо нас і передбачати їхні наміри. І, звичайно, нам потрібна дуже гарна система взаємодії між самим авто та людиною, яка в ньому пересувається”.

Спілкування з іншими авто та змішаний рух

На трасах ці авто почуваються впевнено, але їм ще складно в умовах міського руху. Кожна машина повинна спілкуватися з іншими авто, аби разом краще розуміти ситуацію та ефективніше вправлятися з рухом. Вони також мають спілкуватися з дорожньою смарт-інфраструктурою, яка надсилатиме їм інформацію через бездротовий зв‘язок.

Арія Етемад, дослідник автоматичних систем водіння, Volkswagen, координатор проекту AdaptIVe:

“Думаю, що під час руху містом не можна покладатися лише на саме авто та його датчики. Необхідно підключатися до оточення. Це означатиме, що в майбутньому ми, напевно, матимемо чимало датчиків на перехрестях, можливо, лазерні сканери тощо, які розумітимуть все, що відбуватиметься на цьому перехресті, скільки машин його перетинають і таке інше, кількість пішоходів, наприклад. А потім ця інформація надходитиме до всіх авто, щоб кожна машина могла бачити більше, ніж вона може бачити завдяки власним датчикам”.

Розробка спільного міського автоматичного водіння потребуватиме ще довгих років досліджень та вдосконалень. Інженери з Гірничої школи розробляють для автоматичних машин алгоритми, які координуватимуть їхні маневри, аби дорожній рух був швидшим та безпечнішим.

Арно де ла Фортель, директор центру робототехніки, Гірнича школа Парижа:

“Між цими двома цілями існує суперечність: чим швидше я їду, тим нижчий рівень безпеки. Якщо я хочу безпеки, то їхатиму набагато повільніше. Але тоді я втрачаю ефективність. Тому постає питання: як збільшити одночасно і швидкість, і рівень безпеки? Нам потрібні не лише надійні комунікаційні системи, але і алгоритми, щоб знати, як можна збільшити ці два показники одночасно”.

У цьому комп‘ютерному симуляторі автономні машини перетинають перехрестя і координують свої дії через бездротовий зв‘язок. У реальному житті можуть виникати проблеми зі зв‘язком, тому дослідники враховують і цей варіант.

Цзіюань Яо, дослідник у галузі смарт-автомобілів, Гірнича школа Парижа:

“Чим більш реалістичною є симуляція, тим більше буде проблем. Але ми намагаємося врахувати усі ситуації. Це дасть нам змогу вирішити всі проблеми поетапно”.

Як не втратити пильність?

Автоматизація та взаємозв‘язок звільнять водіїв від рутинних завдань. Поки машина рухатиметься на автопілоті, водії зможуть розслабитися. Але чи зреагують вони вчасно у випадку надзвичайної ситуації?

Дослідники у Гетеборгу в Швеції вивчають цю проблему за допомогою симулятора в кабіні вантажівки.

Мікаель Седерман, дослідник факторів людської поведінки, Volvo Group Trucks Technology:

“Ми вимірюємо, наскільки швидко реагує водій, коли він має знову контролювати авто, але також і як він реагує, тобто наскільки невпевнено бере кермо в руки чи тисне на гальма”.

Водій у кабіні пасивно спостерігає за дорогою, поки машина їде на автопілоті. Раптом датчики вантажівки детектували поламане авто на узбіччі. Обережно! Водій хапається за кермо, аби уникнути зіткнення. Цей водій знав, якої небезпеки чекати, тому зреагував дуже швидко. Нерідко у таких експериментах беруть участь справжні водії вантажівок.

Крістер Лундеваль, фахівець з моделювання та симуляцій, Volvo Group Trucks Technology:

“Якщо Ви не опинялися раніше у подібній ситуації, то Вашу увагу можуть відволікти словами: “Подивіться на той гелікоптер!” І поки Ви дивитеся назад, на дорозі з‘являється лось. Тоді Ви відчуваєте, наскільки неочікуваною може бути ситуація!”

Мікаель Седерман, дослідник факторів людської поведінки, Volvo Group Trucks Technology:

“Ми також вивчаємо ситуації, коли водій зайнятий ще якоюсь справою, наприклад, грає у гру на смартфоні”.

Людина, яка відволіклася, може зовсім втратити пильність за ситуацією на дорозі. Якщо водій не реагує на аварійний сигнал, автономний автомобіль повинен або сам їхати далі, або безпечно зупинитися.

Взаємодія між автівкою та людиною – основна тема цього Європейського дослідницького проекту. Вчені з Національного політехнічного університету Афін працюють над візуальним інтерфейсом, який зробить сусідство автоматичних та традиційних авто на дорогах більш безпечним.

Анґелос Амдітіс, директор дослідницького бюро, Інститут комунікацій та комп‘ютерних систем, координатор проекту AUTONET2030:

“Водії під час змішаного дорожнього руху матимуть справу з новими проблемами, які вимагатимуть кращих опцій інтерфейсу. Наша мета – надати водію всю необхідну інформацію у простий, швидкий та стислий спосіб, аби гарантувати йому розуміння ситуації та дати змогу діяти дуже обережно з врахуванням дій інших авто”.

Такий інтерфейс може дозволити водіям роботизованих авто скористатися перевагами спільного обміну даними і покращити якість дорожнього руху. Ця проста демонстрація показує, як працює система.

Рікардос Дракуліс, інженер автономних систем водіння, Інститут комунікацій та комп‘ютерних систем:

“Ми певний час повільно їхатимемо за якоюсь машиною, а потім додаток запропонує нам обігнати її, тоді цей маневр можна здійснити”.

Разом із психологами інженери працюють над розробкою основних принципів інтерфейсу, аби дозволити водіям легше поступатися контролем автопілоту.

Панайотіс Пантазопулос, інженер автономних систем водіння, Інститут комунікацій та комп‘ютерних систем:

“Ця інформація знімає напруженість із водія і дає йому відчуття безпеки щодо ситуації на дорозі. Таке підвищення довіри і є одним із завдань автоматизації автомобіля”.

Дослідники з Національного центру авіації й космонавтики у Брауншвайгу розробляють ще більш футуристичне бачення інтерфейсу для роботизованих авто. Ця система передбачає смугу яскравих світлодіодів, що проходять по всій кабіні і повністю оточують водія. Світло може швидко змінювати свій колір залежно від ситуації на дорозі.

Анна Шибен, дослідник з питань взаємодії людини і робота, DLR:

“Ми використовуємо різні кольори; у ручному режимі контролю є зелений і червоний кольори: зелений означає, що все добре, червоний закликає бути обережним. Блакитний означає плавний автоматичний режим, аби попередити водія, що все добре, що автопілот вправно виконує свої функції”.

Цей ультра-реалістичний симулятор створює повне панорамне зображення дороги, ставлячи перед водієм непередбачувані проблеми: несподівані дорожні роботи або ризиковані маневри інших автомобілів поблизу. Попереджувальні знаки світлодіодної смуги просто неможливо проґавити.

Йоганн Кельш, дослідник з питань взаємодії людини і робота, DLR:

“Дисплей у салоні авто встановлений всюди, він навколо нас. Ми бачимо його навіть коли дивимось у протилежний бік. У разі автоматичного водіння можна виконувати якусь іншу справу – наприклад, читати, і не дивитися весь час на дорогу. Але система може попередити мене кожного разу, коли я маю знову взяти кермо під контроль”.

Якщо ситуація не зовсім зрозуміла, автопілот може включити застережливий колір у якості запобіжного заходу. Тоді водій буде готовий швидко діяти в разі, якщо ситуація і насправді вимагає його втручання.

Анна Шибен, дослідник з питань взаємодії людини і робота, DLR:

“Це допомагає зробити водіння простішим, комфортнішим і більш безпечним. Я знаю, на якому саме рівні автоматизації їду, і знаю, чого очікувати у кожну конкретну мить”.

Дослідники сподіваються, що технології автоматизованого водіння, які гарантують більшу безпеку, ефективність та зручність, призведуть за 10-15 років до появи на дорогах дедалі більшої кількості самостійних транспортних засобів.

Editor's choice

Next Article

futuris

Проект Chronos вивчає "годинник" вулканічних вивержень