Бойові дії в Лівії ще тривають, як і пошуки Муаммара Каддафі. А в країні тим часом розгортається інша боротьба – за нафту. Для повстанців вона стане першочерговою, переконані аналітики. Адже нафта та газ – найбільше і найважливіше багатство Лівії.
До початку конфлікту країна забезпечувала два відсотки світового ринку нафти. Вона щоденно видобувала один мільйон шістсот тисяч барелів. Лівія посідала дванадцяте місце серед світових експортерів у цій галузі й четверте серед африканських. 85 відсотків загального видобутку нафти йшло на експорт у Європу. Втім, розвідані запаси енергоносіїв в країні є найбільшими в Африці. А отже, видобуток нафти у Лівії, за умов максимальної експлуатації, міг би сягати 44 мільярдів барелів на рік.
Спокуслива цифра, що вабить іноземців. Італійська ENI вже на старті. З квітня нафтова компанія перебуває на постійному зв‘язку з керівництвом повстанців. До початку конфлікту ENI посідала першу позицію серед іноземних нафтовидобувних компаній в Лівії. Її доля сягала 15-ти відсотків загального видобутку лівійської нафти. Отже, втратити пальму першості для італійців – неприйнятна річ. Тим паче що конкуренти не дрімають.
За словами експертів, на відновлення довоєнного рівня видобутку нафти в Лівії знадобиться два роки. Італійцям, поза сумнівів, вдасться лишитися попереду. Втім, першу сходинку вони, ймовірно, розділять із французькою TOTAL. Адже повстанський рух завдячує Парижу за підтримку. Французи розраховують на 35 відсотків нових контрактів в Лівії.
Серед інших конкурентів – Qatar Petroleum й швейцарська Vitol. На свою частку у видобутку лівійської нафти розраховують також британська BP, австрійська OMV, англо-нідерландська Shell й американська Conocophillips.
А от Китай з Росією натомість ризикують програти бій. Існує вірогідність того, що лівійці помстяться колишнім нафтовим партнерам за ухилення від голосування під час засідання Ради Безпеки ООН у березні. Водночас, нова лівійська влада не має наміру розривати контракти, підписані Каддафі.
“Ми будемо дотримуватися усіх нафто-газових контрактів, підписаних раніше. У будь-якому випадку, ніхто сьогодні не буде витрачати час на перегляд домовленностей”, – переконаний Ахмед Дженані, один з керівників повстанського руху.
Поза сумнівів, політика відіграє свою роль у нафтовому розподілі країни. Й союзники лівійських повстанців отримають належні дивіденди. На це потрібен час. Втім, політика лишається політикою, а в бізнесі перемагає бізнес. Й конкуренти в боротьбі за нафту в Лівії, звичайно, пам‘ятають це.
Нафтові перспективи Лівії
Штефан Гробе, euronews:
“Про майбутнє нафтової індустрії Лівії ми поговоримо з Йаном Рандольфом з IHS Global Insight у Лондоні. Повоєнні нафтові перегони вже стартували. Міжнародні компанії, зокрема, ENI and Total поспішають повернутися до країни. Чина Вашу думку, французькі й італійські компанії отримають найбільший зиск від революції проти Муаммара Каддафі?”
Йан Рандольф, IHS Global Insight:
“Я вважаю, що уряд дотримуватиметься вже існуючих контрактів. Хоча вони мають право змінити їх, як нова влада. Компаніям, які вже працювали у Лівії, певно дозволять повернутися. Але Європа, зокрема, Франція та Італія, від самого початку підтримували опозицію. Тому саме вони будуть у пріоритеті під час підписання нових угод.”
Штефан Гробе, euronews:
“З іншого боку, деякі представники лівійської опозиції попереджають про те, що країни, які не підтримали санкції проти Муаммара Каддафі, можуть тепер за це поплатитися. Чи можуть Росія, Китай, і потенційно – Німеччина, зазнати збитків? “
Йан Рандольф, IHS Global Insight:
“Це цікавий аспект. І такі заяви лунали від представників опозиції. Росія і Китай вже давно працюють у Лівії. Китайська Національна нафтова компанія і Газпром, приміром, отримали ліцензії. Вони не ветували резолюцію ООН про захист мирного населення. Але, водночас, критикували альянс за перевищення повноважень. Тому очевидно, що у пріоритеті будуть європейці. Це найближчий ринок. Європа – найбільший партнер Лівії. І тут буде сконцентровано увесь бізнес. Я думаю, що опозиція дотримуватиметься саме такої політики.”
Штефан Гробе, euronews:
“Щодо фінансового аспекту. Відновлення і реконструція нафтогазового комплексу потребує чималих інвестицій. Враховуючи нинішню ситуацію на ринку, чи становитиме це проблему для Лівії?”
Йан Рандольф, IHS Global Insight:
“Я так не вважаю. У Лівії є величезна перевага. Це дуже незначний зовнішній борг – менше мільярда доларів. Західні банки не давали позики Лівії. А Муаммар Каддафі був противником боргів. Тим більше від закордонних інвесторів. Він накопичував золото і іноземну валюту. Ми оцінюємо ці запаси у близько 60 млрд дол. І зрештою, в країні створено національний фонд з прибутків від експорту у минулому. Це державний інвестиційний орган з активами на 60 млрд дол. У результаті, йдеться про 120 млрд доларів. У тому числі - високоліквідні активи. Їх можна швидко дістати і використати для відновлення і реконструкції.”
Штефан Гробе, euronews:
“Певна річ, все залежатиме від безпеки і стабільності у Лівії. Якщо у майбутньому не виникне жодних проблем, відродження лівійського нафтогазового сектору охолодить ціни на сировину?”
Йан Рандольф, IHS Global Insight:
“Лівія - впливовий виробник газу і нафти. Але навіть з урахуванням всього потенціалу, країна забезпечує лише 2% світового експорту. Тому вплив на світові ціни буде мінімальним. Останніми днями, нафта вже подешевшала. Але це більше залежить від глобальної економічної ситуації і загального попиту. Котирування відреагували на уповільнення економік динамічних країн і боргові проблеми США і Європи. Ці фактори мають набагато більший і глибший вплив на вартість нафти. Ситуація у Лівії не настільки вирішальна.”
Штефан Гробе, euronews:
“Ми говорили з Йаном Рандольфом з IHS Global Insight у Лондоні. Дякую Вам.”
