Їх вийшло на вулиці майже 800 тисяч, щоб сказати “Ні!” відчайдушному кроку грецького уряду скоротити 30 тисяч бюджетних місць.
Упродовж 30 років вони користувалися привілейованим статусом, що його їм дарували ліві та праві уряди.
Кількість бюджетних місць невпинно зростала з 1980-х після повалення диктатури полковників. А з ними і бюджетний дефіцит країни. Сьогодні Греція змушена економити на всьому, у тому числі на працівниках держсектора.
“Протягом багатьох років дві найголовніші партії впроваджували політику розширення державного сектора. Людей наймали і наймали. Тепер буде важко все змінити. Треба буде все реорганізовувати: розподіл повноважень, обов‘язків, увесь робочий процес”, – каже Хараламбос Куталакіс, викладач дисципліни “Державне управління” в афінському університеті.
Сьогодні держсектор – це 20% активного населення Греції. Посада бюджетника довічно гарантована.
Уряд передбачає до 2015 року урізати зарплати працівників держсектора на 20% і на стільки ж скоротити кількість робочих місць. На першому етапі 30 тисячам бюджетників запропонують працювати не повний робочий день з отриманням 60% зарплати. Й після року роботи їх звільнять.
Бюджетник, довічний статус якого прописаний у конституції, – символ Греції. Привід для жартів й анекдотів, серед громадян він, тим не менше, користується великою підтримкою.
Фінансове становище бюджетника є досить дивним. Мінімальна зарплата у Греції становить 700 євро. Водночас, базова зарплата працівника держсектора – 800 євро, до яких слід додати чисельні премії. У підсумку, бюджетник отримує 1300 євро. Зазіхати на цей сектор з метою позбавити його привілеїв – непросте завдання, яке чекає на уряд.
“Дилема для політичних партій, адже значна частина їхніх виборців – працівники держсектора. Тож, з політичної точки зору, вигоди немає. Сьогодні греки не бачать іншої перспективи – будь-що, але треба подолати цю кризу. Це дуже важливо. Це багато чого пояснює. Це наштовхує на пошуки консенсусу. На мою думку, уряду буде вкрай важко, але вибору немає, вони мають робити те, що роблять”, – зазначає Хараламбос Куталакіс.
Втім, як дійти консенсусу в умовах настільки радикальних заходів? Паски максимально затягнуті і у державному секторі, і у приватному. Однак цих жертв, можливо, виявиться недостатньо, аби врятувати країну від дефолту.
