гарячі новини

гарячі новини

Абхазія: кривавий шлях до незалежності

Абхазія: кривавий шлях до незалежності
Text size Aa Aa

Вересень 2011-го. Урочиста церемонія в Сухумі, столиці Абхазії. Александр Анкваб перебирає на себе президентські повноваження. Він здобув перемогу на позачергових президентських виборах, організованих після раптової смерті свого попередника.

Анкваб став президентом самопроголошеної держави, яку у світі визнали лише Росія, Венесуела, Нікарагуа і острови Тихого океану.

Для решти міжнародної спільноти Абхазія – не є окремою державою, а автономним регіоном Грузії. До складу Грузинської РСР вона остаточно увійшла при Сталіні 1931 року.

1992 року, після розвалу Радянського Союзу, Грузія отримала незалежність. Майже одразу вона відправила до Абхазії, яка виявила бажання відокремитись, військові угруповання. Армія зустріла опір. Спалахнула кривава війна, яка тривала рік. Етнічні абхази становили 20% населення автономної республіки. Внаслідок конфлікту, більшість грузин залишили Абхазію.

Лише у 1999-му Абхазія проголосила формальну незалежність. Відтоді вона живе в умовах міжнародного ембарго, її економіка напряму залежить від Росії, грошовою одиницею, що в обігу, є рубль, а громадяни мають російські паспорти.

У серпні 2008-го Грузія вдалася до спроб повернути під свій контроль іншу бунтівну про-російську територію – Південну Осетію. Результатом стало напруження стосунків із Москвою, яка негайно втрутилась у конфлікт.

До нього приєдналась і Абхазія, яка скористалась ситуацією, щоб витіснити грузин із Кодорської ущелини. Ця невелика прикордонна абхазька територія до того перебувала під контролем Тбілісі.

У вересні 2008-го Росія розпочала виведення своїх військ із окупованої під час війни грузинської території до Абхазії. 26 серпня того ж року Москва офіційно визнала незалежність Абхазії і Південної Осетії і пообіцяла захищати їхні із Грузією кордони. Цей крок, на відміну від косовського випадку, викликав досить негативну реакцію міжнародної спільности.