гарячі новини

гарячі новини

Хорхе Лоренсо: Ані номер 1, ані номер 2, проте зрештою завжди чемпіон

Хорхе Лоренсо: Ані номер 1, ані номер 2, проте зрештою завжди чемпіон
Text size Aa Aa

2012 року, іспанський мотоперегонник Хорхе Лоренсо вдруге став чемпіоном мотоциклетних змагань Мото Ґран Прі. 25-річний іспанець здобував стабільні успішні результати і у другій частині сезону. Втім ще один провідний іспанський мотоперегонник Дані Педроса вже, так би мовити, дихав йому у потилицю, намагаючись випередити Лоренсо. Хорхе у свою чергу, десь бувало й схиблював, проте зрештою таки вирвав собі перемогу на найпрестижнішому змаганні світових мотоперегонів. Під час цьогорічної зимової паузи він наполегливо готується до нового сезону, коли разом з Валентіно Россі виступатиме за команду Yamaha. Отож яким для нього буде цей сезон, хто буде номером 1, і яке майбутнє постає перед мото-бійцем з Майорки?

Євроньюз саме зустрівся з Хорхе Лоренсо аби дістати відповіді на ці та інші запитання.

Євроньюз: Отже Хорхе, хто виграє світову першість 2013 року?

Хорхе Лоренсо: Я не знаю. Я хотів би зазирнути у майбутнє, але я не володію якимись екстрасенсними властивостями. Мені самому хотілося б бути переможцем, і я докладу до цього зусиль. Я наполегливо працюватиму від змагань до змагань. Проте наразі я насправді не знаю відповіді. Головними фаворитами буду я, Дані Педроса, Валентіно Россі та Марк Маркес.

Євроньюз: У ході тренувальних заїздів у Сепанґу, раніше цього місяця, ти був другим. Чи ти задоволений цим, і як взагалі тобі нова модель мотоцикла, на якому ти виступаєш – Yamaha M1?

Хорхе Лоренсо: Я дуже позитивно все це оцінюю. Завжди надзвичайно важливо випробувати всі деталі, тому що на цьому мотоциклі я виступатиму впродовж цілого року. Ми поліпшили шассі, отож мотицикл йде швидше на віражах, проте, як на мене, і надалі чогось таки бракує у моторі. Ми зараз над цим працюємо. Він потребує більшої потужності з пришвидченням просто від старту.

Євроньюз: Твій перший досвід мати Валентіно Россі як партнера у команді Yamaha, не був аж так надто позитивним. І тут багато подейкували про оту перегорожу, що її звели між вами у гаражі команди. Чи ж перегорожа залишатиметься і надалі?

Хорхе Лоренсо: Цього сезону вже жодної перегорожі не буде, і я думаю цьому якось забагато було приділено уваги. Справді про це багато говорили, бо ж Yamaha стала першою командою, що звела подібну перегорожу між членами команди. Але я завжди наголошував, що цю перегорожу можна було легко подолати. Тут просто треба було зробити пару кроків уперед чи обійти перегорожу ззаду, аби потрапити на інший бік. Отож, як на мене, тут більше було інтересу з боку медіа, аніж чогось іншого.

Євроньюз: А чи ж існуватимуть у вас таємниці один від одного, і хто з вас власне буде отим номером 1?

Хорхе Лоренсо: Жодних таємниць цього разу…а щодо номера 1…тут жодного номера 1 не буде! У нашій команді Yamaha не існує перших чи других номерів. Обидва перегонники дістають ті самі машини та устаткування. Коли я розпочав виступи на Мото Ґран Прі, мені було 20 років, Валентіно Россі тоді перебував на піку кар‘єри, виграючи всі заїзди і змагання. Проте навіть і тоді я не відчував себе таким собі другим номером. А нині, коли Валентіно повертається після двох не таких вже успішних для нього років, я так само не відчуваю, що я тут йду першим номером.

Євроньюз: Хорхе, а що коли наприкінці наступного сезону, ти вилетиш з ходу змагань, а Валентино Россі навпаки там залишатиметься. Чи ти допомагатимеш йому здобути перемогу?

Хорхе Лоренсо: Так, я допомагатиму. Бо ж ми є членами однієї команди. Ми репрезентуємо той самий бренд. Я репрезентую марку Yamaha, і коли Yamaha виграє, це на добре для нас обох.

Євроньюз: Давай-но споглянемо на сезон 2012 року. Коли саме ти відчув, що виграєш чемпіонат?

Хорхе Лоренсо: Просто від самого початку. Коли я спробував нову модель M1 на 1000 кубічних сантиметрів, я одразу ж відчув, що цей мотоцикл має великий потенціал, і ми на ньому можемо перемогти. Коли я переміг на перших змаганнях минулого року у Катарі, я дістав підтвердження своїх передчуттів. Чемпіонат тривав довго, проте я збагнув, що ці змагання будуть легшими за те, що відбувалося 2011 року. То був доволі нетиповий сезон. Проте тоді ще було зарано бути надто впевненим.

Євроньюз: Понад усе, тому що Дані Педроса чудово провів другу частину сезону, здобувши 6 перемог в останніх 8 перегонах, чи ти побоювався, що він може відібрати в тебе чемпіонське звання?

Хорхе Лоренсо: Так, завжди існувало побоювання, що я можу втратити чемпіонське звання. Він був доволі близьким до того, і на додаток він був дуже амібтним. Він і його команда Honda були у чудовій формі, і їм було менше чого втрачати аніж нам. Коли я побачив його падіння на змаганнях у Філіпп Айленд, я врешті зітхнув з полегшенням, бо ж знав, що я переміг.

Євроньюз: Ти є єдиним іспанським мотоперегонником, що здобув два чемпіонські звання у найвищому класі, і після Ангело Нієто, ти взагалі найуспішніший іспанський мотоперегонник всіх часів. Що це власне для тебе значить, і що тобі надає мотивацію для подальших виступів?

Хорхе Лоренсо: Я досяг значно більшого, аніж я будь коли сподівався досягти. Коли мені було 10 чи 12 років, якщо хтось би мені сказав, що мені треба поставити підпис аби здобути право зійти на п‘єдестал або ж виграти чеміпонат світу, я б із заплющеними очима це зробив. Щодня я думаю про те, наскільки мені пощастило, і також про те, що маю чудову роботу. Я також думаю про те, що я таки справді багато чого досяг.

Євроньюз: У твоїй автобіографії, що зветься “Mоя історія на цей момент”, ти говориш про свою пристрасть до читання, а також про те, що однією з найулюбленіших для тебе книжок є автобіографія Ланса Армстронґа, якого ти називаєш зразком спортсмена. Після усього того, що з ним сталося, і зокрема його визнань у програмі Опри Вінфрі, чи ти змінив свою думку щодо нього?

Хорхе Лоренсо: Я читав дві його книжки, і вони мене надихнули у плані наполегливості на тренуваннях, і таке інше. Читаючи їх, я здобув ідею, щодо того, що саме я хочу наслідувати. Звісно те, що зробив Армстронґ аж ніяк не є гарною річчю. Але відклавши у бік негатив, а це вживання допінґу, я вважаю, що він таки зробив і щось позитивне. Наприклад створення фундації Армстронґа, яка підтримує людей, що потерпають на рак тощо. Як на мене, не варто нині зосереджуватися на негативі щодо нього.

Євроньюз: У листопаді мотоперегонник Антоні Вест дістав дискваліфікацію за звинуваченнями у вживанні допінґу. В іспанській пресі тоді з‘явилися повідомлення, що деякі перегонники використовують допінґ з тим, аби одужати після травми.

Хорхе Лоренсо: Так, це правда. Але тут йдеться про доволі поодинокі випадки. Я не думаю, що Антоні вживав допінґ для поліпшення ефективності, лише тому, що перебував не у найкращій формі. Отож він випив енергетичний напій, який містив заборонений препарат. Як на загал, ми не вживаємо нічого, що могло б поліпшити ефективність виступів, тому що не матиме сенсу показати час на десяту секунди кращий, бо ж це не пришвидшить тебе у реальному плані.

Євроньюз: Нещодавно ти говорив про можливість припинення виступів, як це зробив Стоунер у віці лише 27 років. Твій контракт з командою Yamaha вибігає наприкінці 2014 року. Чи ти насправді плануєш завершити виступи саме тоді.

Хорхе Лоренсо: Я так не вважаю. Як на мене, я залишатимусь у змаганнях Мото Ґран Прі трохи довше. Якщо я відчуватиму, що я можу поліпшити свої показники, і бажатиму брати участь у змаганнях, а мені запропонують новий контракт, то залишатимусь у Мото Ґран Прі ще на пару років довше.

Євроньюз: Твій ідол Макс Біаджі перейшов до змагань у категорії Супербайк після Мото Ґран Прі. Чи б ти також його у цьому наслідував?

Хорхе Лоренсо: Можливо. Тут нічого не можна відкидати у житті. Супербайк є надзвичайно цікавим видом змагань, які різняться від Мото Ґран Прі. Звісно, Мото Ґран Прі є найважливішою категорією, де змагаються найкращі мотоциклісти світу, проте Супербайк сильно розвивається і це становить інтерес.

Євроньюз: А що власне ти збираєшся робити, коли підеш зі змагань мотоциклетного спорту. Чи маєш якісь інші проекти?

Хорхе Лоренсо: Наразі – ні. Але одного дня у майбутньому я хотів би створити школу їзди на мотоциклі, з тим аби вчити дітей усьому, чого я навчився впродовж років. Проте над усе я хотів би, аби вони їздили безпечно, що є надзвичайно важливо. Неможливо позбутися всіх ризиків у мотоциклетному спорті, тому що у самій його основі присутній ризик. Але надзвичайно важливо зменшити ризик травми, і це саме те, чого я хотів би їх навчити. Я хотів би, аби вони були швидкими і без зайвого ризику.