Другий удар за останні два роки по керівництву МВФ. Слідом за Домініком Стросс-Каном, його співгромадянка Крістін Лаґард змушена відповідати на питання суду. Щоправда, вона передбачала і попереджала про ризик, який криє так звана “справа Тапі”.
Попри це Лаґард отримала призначення на посаду директора впливової структури.
Очільниця МВФ, колишній міністр економіки та фінансів Франції – посада, яку вона обіймала з 2007 року, – змушена пояснювати свою роль у справі 20-літньої давнини.
Усе почалося 1993 року. Французький бізнесмен Бернар Тапі робить перші кроки у політиці. Він потрапляє до уряду Береґовуа. Внаслідок цього змушений продати кілька підприємств.
Поміж них Adidas, яке він придбав двома роками раніше. Доручення знайти покупця отримує французька банківська установа Crédit Lyonnais. Вона ж зрештою стає одним з покупців бренду.
Роком пізніше установа перепродає свою частку за значно вищою ціною.
Вигода склала понад мільярд франків. Тоді і починається судова тяганина. Тапі вимагає виплатити йому різницю між отриманим і перепроданим банком.
Між тим, Crédit Lyonnais визнає себе банкрутом. Процедурою ліквідації установи опікується спеціальний державний консорціум.
Упродовж 10 років безрезультатно тривають судові процеси між консорціумом і Тапі.
Аж допоки до влади не приходить Ніколя Саркозі, який підтримує Тапі. Саркозі вводить в уряд Крістін Лаґард. Вона вирішує покласти край тривалій і коштовній судовій процедурі. Міністр доручає приватному арбітражному суду розібратися зі справою.
Призначено трьох арбітрів. Вони у липні 2008 року ухвалюють рішення на користь Тапі. Згідно з ним, держава має виплатити бізнесмену 285 млн євро збитків, з них 45 млн моральних.
285 млн з кишені платників податків. Це по-перше. А по-друге, чому справу доручили приватному арбітражному суду, тоді як йшлося про державні кошти?
Як стверджується, арбітри були людьми з оточення Тапі, і Лаґард, як виглядає, про це знала.
Знала, але не перешкодила сумнівному суддівству, хоча мала такі можливості.
Саме це сьогодні закидають очільниці МВФ.
Хто стояв за цим рішенням арбітражного суду? Чи діяла Лаґард сама, чи то було чиєсь прохання, наприклад, президента Саркозі? Ось ці питання сьогодні цікавлять французький суд й громадськість. Відомо, що Ніколя Саркозі і Бернар Тапі неодноразово зустрічались як до, так і після обрання першого президентом Франції.
