гарячі новини

гарячі новини

Ґабріель Ґарсіа Маркес — геній "магічного реалізму"

Ґабріель Ґарсіа Маркес — геній "магічного реалізму"
Text size Aa Aa

У свій 87-й день народження Ґабріель Ґарсіа Маркес із жовтою трояндою на грудях — символом щастя — вийшов зі свого будинку у Мехіко, щоб подякувати і привітати присутніх.

Шанувальники таланту літературного маестро, якого вони доброзичливо називали Ґабо, заспівали йому традиційну для події пісню.

Відомий колумбійський письменник-прозаїк, майстер “магічного реалізму”, народився 6 березня 1927 року в місті Аракатака.

Коли хлопчику виповнилося 5 років, батьки поїхали з міста. Ґабріеля виховували бабуся та дідусь. Вони відіграли велику роль у формуванні письменницького таланту Ґабріеля. Дідусь — колишній військовий офіцер, полковник, учасник війни — полюбляв розповідати онукові про події з історії Колумбії.

Хлопчик відвідував школу Монтессорі, в 5 років вже вмів писати.

В 12-річному віці Ґабріель отримав державну стипендію для навчання в єзуїтському коледжі містечка Сіпакіра.

Джеральд Мартін, офіційний біограф письменника, особливо наголошує на важливості цього періоду:

“Ґарсія Маркес, поза сумнівами, — геній. Без цього диплому, без цієї стипендії твір “Сто років самотності” залишився б незавершеним проектом, чи не так?”

Згодом Ґарсіа Маркес вступив до Національного університету Боґоти, де вивчав журналістику та право. Щоправда, освіту не закінчив і почав працювати у газеті, де писав невеличкі статті та рецензії на фільми. Він також багато подорожував Європою.

У 1967 році, після майже півторарічної роботи, світ побачив його літературний шедевр “Сто років самотності”. Цю книгу чилійський поет Пабло Неруда назвав “кращим іспаномовним романом з часів Дон Кіхота”.

Таємницю свого стилю Ґарсіа Маркес пояснював так:

“Написання книги — це сеанс гіпнозу. Ви намагаєтесь загіпнотизувати читача, щоб він не думав ні про що інше, окрім тієї історії, яку ви йому розповідаєте.”

Ґабріель Ґарсіа Маркес відомий не лише як письменник, але й активний громадський діяч. Друг Фіделя Кастро, він завжди виступав на захист і підтримку кубинської революції.

Ґабо захоплювався американською літературою, на Кубі зустрічався з Артуром Міллером.

Під час промови з нагоди вручення йому Нобелівської премії Ґарсіа Маркес заявив, що його літературним ідеалом є Вільям Фолкнер.

“Єдине, що мені буде шкода, коли вмиратиму, що це буде не від кохання”, – зізнавався письменник в одному із своїх творів.