гарячі новини

Ґабріель Ґарсіа Маркес — геній "магічного реалізму"

Ґабріель Ґарсіа Маркес — геній "магічного реалізму"
Text size Aa Aa

У свій 87-й день народження Ґабріель Ґарсіа Маркес із жовтою трояндою на грудях — символом щастя — вийшов зі свого будинку у Мехіко, щоб подякувати і привітати присутніх.

Шанувальники таланту літературного маестро, якого вони доброзичливо називали Ґабо, заспівали йому традиційну для події пісню.

Відомий колумбійський письменник-прозаїк, майстер “магічного реалізму”, народився 6 березня 1927 року в місті Аракатака.

Коли хлопчику виповнилося 5 років, батьки поїхали з міста. Ґабріеля виховували бабуся та дідусь. Вони відіграли велику роль у формуванні письменницького таланту Ґабріеля. Дідусь — колишній військовий офіцер, полковник, учасник війни — полюбляв розповідати онукові про події з історії Колумбії.

Хлопчик відвідував школу Монтессорі, в 5 років вже вмів писати.

В 12-річному віці Ґабріель отримав державну стипендію для навчання в єзуїтському коледжі містечка Сіпакіра.

Джеральд Мартін, офіційний біограф письменника, особливо наголошує на важливості цього періоду:

“Ґарсія Маркес, поза сумнівами, — геній. Без цього диплому, без цієї стипендії твір “Сто років самотності” залишився б незавершеним проектом, чи не так?”

Згодом Ґарсіа Маркес вступив до Національного університету Боґоти, де вивчав журналістику та право. Щоправда, освіту не закінчив і почав працювати у газеті, де писав невеличкі статті та рецензії на фільми. Він також багато подорожував Європою.

У 1967 році, після майже півторарічної роботи, світ побачив його літературний шедевр “Сто років самотності”. Цю книгу чилійський поет Пабло Неруда назвав “кращим іспаномовним романом з часів Дон Кіхота”.

Таємницю свого стилю Ґарсіа Маркес пояснював так:

“Написання книги — це сеанс гіпнозу. Ви намагаєтесь загіпнотизувати читача, щоб він не думав ні про що інше, окрім тієї історії, яку ви йому розповідаєте.”

Ґабріель Ґарсіа Маркес відомий не лише як письменник, але й активний громадський діяч. Друг Фіделя Кастро, він завжди виступав на захист і підтримку кубинської революції.

Ґабо захоплювався американською літературою, на Кубі зустрічався з Артуром Міллером.

Під час промови з нагоди вручення йому Нобелівської премії Ґарсіа Маркес заявив, що його літературним ідеалом є Вільям Фолкнер.

“Єдине, що мені буде шкода, коли вмиратиму, що це буде не від кохання”, – зізнавався письменник в одному із своїх творів.

Euronews is no longer accessible on Internet Explorer. This browser is not updated by Microsoft and does not support the last technical evolutions. We encourage you to use another browser, such as Edge, Safari, Google Chrome or Mozilla Firefox.