гарячі новини

гарячі новини

Жан-Клод Юнкер - кандидат в президенти Єврокомісії

Жан-Клод Юнкер - кандидат в президенти Єврокомісії
Text size Aa Aa

Ветеран європейської політики, як він сам про себе говорить, Жан-Клод Юнкер є кандидатом від Європейської народної партії на цих виборах. Його досьє у програмі “Вибір Європи”.

У Люксембурзі його знають багато людей, і не дарма. Жан -Клод Юнкер впродовж 19 років був керманичем цієї країни із 500-тисячним населенням. Тепер же він хоче очолити Європу, в якій 500 мільйонів мешканців. Жан-Клод Юнкер є кандидатом на посаду президента Європейської комісії.

Представникові Європейської народної партії 59 років. У 20 він вступив до люксембурзької Християнсько-соціальної партії, пізніше отримав диплом адвоката. Так почалася його політична кар‘єра. У 29 він вперше став міністром. У 40 очолив уряд Люксембургу і відтоді не полишав свого крісла 18 років і 10 місяців. І, можливо, залишався б там досі, якби не скандал із прослуховуванням громадян спецслужбами.

Юнкер був також одним з розробників Маастрихтського договору, що заклав підвалини єдиної європейської валюти. Природньо, що у 2005 році Юнкер очолив Єврогрупу. Колись веселий і навіть безтурботний, із кризою Юнкер ставав все більш серйозним. Від одного саміту до іншого він відбивався від натяків про відставку поки нарешті не поступився у 2013-му. Але мрія про єдину Європу завжди залишалася разом з ним, каже його друг Анрі Гретен:

“Життя його батька, який був змушений воювати в нацистському однострої, страждання, які пережило усе покоління його батька, сильно позначилися на Юнкері. Батько розповідав йому, із чим доводилося зустрічатися під час Другої світової війни, тож Юнкер точно не хотів, щоб такі події сталися в Європі ще раз”.

Але такого гасла як мир у Європі недостатньо, щоб завоювати виборіців. Тож Юнкер в американському стилі мандрує цією частиною світу і розповідає про своє бачення: Європа має стати більш інтегрованою, але менш бюрократичною і менш прискіпливою:

“Європа має мислити масштабно, коли мова йде про важливі питання, але бути гнучкою і не витрачати багато зусиль на вирішення дрібниць. Щоб не задовбувати – дозвольте мені висловитися нелітературно – щоб не задовбувати людей з приводу дрібних питань, правил та законів, що не дають Європі розвиватися”.

Прихильник того, що він називає соціальною ринковою економікою, Жан-Клод Юнкер вимагає встановлення єдиної мінімальної зарплати в усій Європі. Але чи вистачить його повноважень, аби таке запровадити? Люксембурзький соціаліст, опонент Юнкера, Роберт Ґеббельс сумнівається:

“Я думаю, що він відвертий, коли говорить про свою соціальну політику, про однаковий мінімум оплати праці в усіх країнах Європейського Союзу. Він у це вірить, він про це каже, але він не зможе цього зробити, бо він скутий по руках і ногах Анґелою Меркель. Без підтримки Меркель і її ХДС – ХСС, він зараз не був би навіть кандидатом від Європейської народної партії”.

Йде лише навпростець, каже про Юнкера Чарльз Ґеренс, міністр в одному з його урядів:

Він не з тих людей, що хочуть сподобатися усім. Зовсім навпаки: він каже те, що думає, а не те, що хтось хоче почути. Юнкер буде готовий скоріше відмовитися від своєї позиції, аніж капітулювати перед своїми опонентами”.

При цьому Юнкер, без сумнівів, володіє політичною дипломатією. Інакше йому не вдавалося б впродовж стількох років залишатися там, де він є, продовжує його соратник:

“У політиці 35 років – це вічність. Мало персоналій в Європі, чи у світі, які так довго були спроможні нести такий тягар. Особливо це стосується демократів, я підкреслюю. Тому, природно, що наприкінці цього довгого терміну є певне розчарування”.

Між етапами своєї кампанії Жан-Клод Юнкер повертається до Люксембургу, до свого будинку на околицях невеликого містечка із непомітними сусідами. Ковток свіжого повітря для цього політика, що ревно охороняє своє приватне життя.

Жильберт Нерден, сусідка:

“Важливо, щоб відома політична фігура, така, як він, мала тихий закуток, аби відпочити, відчути себе у мирі та безпеці. Тут це право поважають, я б сказав”.

Жан-Клод Юнкер тримав штурвал човна, іменованого євро, під час останнього шторму. Він зміг втримати його від каламутних вод кризи, образно каже його колишній наставник Жак Санте:

“Ми маємо розуміти, про що ми говорими. Це була перша настільки серйозна і тяжка криза з часів Великої депресії 30-х років. А ми не мали інструментів, щоб із нею боротися, у нас не було економічного врядування. Тому він, в цьому контексті, мусив імпровізувати, щоб знаходити різні шляхи. І врешті-решт йому вдалося”.

Ми знаходимо Жана-Клода Юнкера на Кіпрі, який отримує фінансову допомогу. У цей день тут святкують 10-річчя вступу до Європейського Союзу. Останнім часом, після того як почалася жорстка економія та масові звільнення, Європа стала менш популярною. Юнкер не був президентом Єврогрупи, коли та змушувала Кіпр затягати пасок останній раз, але він був ним під час аналогічних попередніх переговорів.

Жан-Клод Юнкер, кандидат в президенти Єврокомісії:

“Можливо, ми трохи перестаралися із суворістю вимог, але результати ви самі бачите. У підсумку ми досягли успіху в банківському секторі в Греції, в Португалії, в Ірландії та Іспанії. Якби ми тоді не відреагували подібним чином, ситуація сьогодні була б гірше”.

Утім, не лише економікою живе Європа, каже її відданий громадянин:

“Так як я наближаюся до тієї вікової позначки, де вже можу вдавати із себе зрілу і розумну людину, я думаю, що головна чеснота Європи – це толерантність і інтерес, який проявляємо один до одного. Європа – також любов до свого ближнього”.