гарячі новини

гарячі новини

У Каннах переміг соціальний реалізм Кена Лоуча

читають зараз:

У Каннах переміг соціальний реалізм Кена Лоуча

У Каннах переміг соціальний реалізм Кена Лоуча
Text size Aa Aa

Залишився позаду 69-й Каннський кінофестиваль. По перегляді протягом 10 днів 21 фільму головної конкурсної програми, що зібрала зоряний склад режисерів, що серед них — такі великі гармати, як іспанець Педро Альмодовар, американці — Джим Джармуш, Шон Пенн та Джоді Фостер, бельгійці брати Жан-П‘єр і Люк Дарденни, переможцем неочікувано для багатьох фахівців було оголошено фільм британського кінорежисера Кена Лоуча “Я, Даніел Блейк”.

Команда членів журі на чолі з автралійським режисером Джорджем Міллером, що до нього також увійшли актори Мадс Міккельсен, Доналд Сазерленд, Ванесса Параді, Валеріа Ґоліно та режисери Арно Деплешен та торішній тріумфатор — автор “Сина Саула” Ласло Немеш поставили у незручне становище багатьох критиків-прогнозистів.

Щоправда, не всіх…

Зокрема Ерік Кон з порталу Indiewire поставив його на третє місце за вірогідністю перемоги після загального фаворита — німецької комедії “Тоні Ердманн” та американсько-британської драматичної стрічки “Американська любка”.

Специфіка Канн зіграла на руку Лоучу, що у його власній країні — Британії багато хто сприйняв його фільм із поблажливою усмішкою. Страждання героїв багато кому здавалися надмірними, ба більше — виглядали дещо комічними. Сюжет здавався аж надто банальним.

Але у Каннах Кена Лоуча, що вже неодноразово був в основній програмі, а 10 років тому виграв “Золоту пальмову гілку” з картиною “Вітер, що гойдає ячмінь”, просто обожнюють.

“Я, Даніел Блейк” – співчутлива історія про проблеми, з якими стикається британський робітничий клас. Методом соціалістичного реалізму 79-річний Лоуч розповідає про поневіряння 50-річного теслі (у його ролі — Дейв Джонз), що намагається отямитися після серцевого нападу. Він хоче одержати фінансову допомогу від держави, але стикається з бюрократичними перепонами. У процесі він знайомиться з молодою матір‘ю-одиначкою (Гейлі Скваєрз), що опинилася у подібному становищі.

У Каннах стрічка змусила публіку у Великому театрі Люм‘єр плакати. Очевидно, до перемоги призвело те, що навколо неї журі виявилося найлегше знайти консенсус. Найбільше розчулила елітну каннську публіку така сцена. Мітір-одиначку Катті переселили з Лондона на північ Англії із двома дітьми, бо місцева рада не змогла знайти їй помешкання у столиці. Вона опиняється у місці, де безпритульним допомагають харчами. Змучена і голодна, вона хапає бляшанку з бобами, у поспіху відкриває її і починає їсти. Коли вона з‘їла пару жмень і почала плакати, у залі у Каннах було виразно чути рюмсання.

У цьому місці багато цинічних глядачів у менш елітних місцях просто розсміялися б через згущування фарб. Та у Каннах серйозно ставляться до бід простого народу, а відтак спокійно собі йдуть святкувати побачене з фуа-ґра та шампанським.

НЕПЕРЕВЕРШЕНИЙ ДЖАРМУШ

Автор цього матеріалу дуже очікував нових робіт своїх улюблених режисерів Педро Альмодовара та Джима Джармуша. Перший із них хоча не розчарував із “Хульєтою”, проте й не видав свій найкращий фільм, а отже і вчергове не спромігся тут перемогти. Однак “Патерсон” Джармуша просто викликав захват.

Джармуш у своєму стилі неспішно розповів про тиждень життя водія автобусу (його роль чудово виконав Адам Драйвер), що несамовито захоплюється поезією і сам пише талановиті вірші у таємному для всіх, крім креативної дружини, зошиті. Ця дружина іранського походження є невичерпним джерелом натхнення для головного героя, що, як і депресивна дільниця Нью-Джерсі, у якій відбувається дія, зветься Патерсоном. Не казатиму вже, що сталося із віршами Патерсона — людини, що не має мобільного телефону і не користується комп‘ютером. Вишуканий фільм із витонченим сенсом гумору, почуттям міри і чудовим смаком. Режисер мав за нього, можливо, найкращі критичні відгуки у своїй кар‘єрі. Та, на жаль, не всі члени журі мають із Джармушем одну довжину хвилі.

УСПІХ УКРАЇНСЬКОЇ СЦЕНАРИСТКИ АБО УКРАЇНА В КАННАХ-2016

України в офіційній конкурсній програмі Канн не було, проте її присутність можна було помітити.

Почнемо із приємного… Під час каннського кінофестивалю, опріч нагород офіційної програми, існує ще багато різних кулуарних заходів. Один із них — уручення нагороди ScripTeast імені Кшиштофа Кєшльовського за найкращий сценарій Центральної та Східної Європи, написаний та розроблений у межах сценарної програми Незалежної Кінофундації. За нагороду боролися 11 проектів із 7 країн. Перемогла українка Марися Никитюк — сценаристка і режисерка. Вона одержала від організаторів 10 тисяч євро на подальшу реалізацію фільму, що називатиметься “Коли падають дерева”. Самий сценарій розповідає, як дівчинка спостерігає за історією трагічного кохання своєї сестри у перших та злодія. Детектив поєднується з історією кохання. Зйомки мають початися невдовзі. Стрічка має з‘явитися в прокаті наступного року.

Ось як прокоментувало роботу Марисі журі:
“Цьогорічна нагорода присуджується сценарію з неймовірним кінематографічним потенціалом. П’янке суцвіття персонажів та наративів, зіткане, щоби створити надзвичайний світ — водночас страшний, чарівний, чуттєвий та захопливий, і завжди дуже справжній. Письменницька уява блискуче грає на сторінках сценарію, і ми з нетерпінням чекаємо на екранне втілення цього авторського бачення”.

На кіноринку кінофестивалю працював, як і кілька попередніх років, український павільйон, що містився на самому початку знаменитого бульвару Круазетт. Його організаторами знову виступили Держкіно та фестиваль “Молодість”. Саме павільйон став осередком України у Каннах. Тут представляли українські кінопроети та проводили заходи. На один із них потрапив автор цього матеріалу. Це була презентація Одеського кінофестивалю. Вона супроводжувалася відеодемонстрацією і зібрала досить багато гостей. На жаль, знову було незрозуміло, що, крім назви міста, зв‘язувало цю подію з Україною. Адже презентація відбувалася російською мовою. Цією ж таки мовою був і рекламний журнал фестивалю.

Співробітники павільйону, проте, були гостинними та привітними. Були доступні рекламні матеріали для представлення українського кіно світові. У павільйоні було презентовано каталог “Українські фільми 2015-2016”, виданий спеціально до кінофестивалю. Там була зібрана інформація про найновіші українські роботи – готові й ті, що перебувають на стадії виробництва.

У секції Short Film Corner на кіноринку було продемонстровано низку українських короткометражних фільмів, зокрема
“Довгі хвилі” Анастасії Совяк-Круковської, “Сік граната” Романа Волчака й Андраніка Давтяна, “Вибір” Владислава Климчука, “Коріння” Ілони Кочарян, “Рокетмен” Дениса Кушнарьова та Дмитра Муленка, “Зерно” Ксенії Бугримової і “Альфред” Альони Стулій.

Кіноринок — це не програма фестивалю, проте нагода показати світові свої твори.

А ще в українському павільйоні презентували фільм “Жива” – повнометражний ігровий дебют режисера Тараса Химича. Його було знято на підставі реальних подій. Події відбуваються 1949 року в Карпатах. Головна героїня потрапляє до загону повстанців і зустрічає там своє кохання. Та зрадники передають його чекістам. Кожен із них думав, що інший уже мертвий. Та вони знову зустрілися – на допиті. Сюжет фільму – реальний життєвий шлях жительки села Нагірна Анни Попович. Роль головної героїні Анни була дебютною для Ольги Комановської: “Для мене честь грати таку особистість. Мені пощастило з нею зустрітися в житті. Насправді, жінка, що пройшла жахливий шлях, тортури, переслідування. Вона не здалася й не зневірилася в людях, попри фізичні та душевні каліцтва”.

У рамках ринкового показу у Каннах продемонстрували також канадійську стрічку про Україну під назвою “Гіркий урожай”. Присутність її у місті була вражаючою. Її рекламу у місті можна було побачити чи не на кожному кроці. В офіційній брошурі фестивалю у день показу “Гіркого врожаю” 17 травня йому було відведено одну зі сторінок обкладинки.

Картина є епічною романтичною драмою, що вперше в історії кіно англійською мовою торкається теми Голодомору. Режисерами виступили Джордж Менделюк та Ян Ігнетович. В одній із ролей знявся український актор Остап Ступка. Цей фільм цього року вже демонстрували на Берлінале.

На завершення про кумедне… Відомого французького коміка Самі Насері затримали під час фестивалю, де він представляв свій фільм, за кермом на бульварі Круазетт. Проте він не мав права керувати автом, адже він утратив усі бали у водійських правах, що їх знімають за порушення правил. Коли його затримали, замість французьких водійських прав він показав поліції права на його ім‘я, але видані … в Україні. Актор, що за ним давно тягнеться скандальний шлейф, завершив день у комісаріаті поліції.