гарячі новини
This content is not available in your region

Французька "Чорногора": табір для дітей української діаспори завершився виставою про заснування Києва

Французька "Чорногора": табір для дітей української діаспори завершився виставою про заснування Києва
Text size Aa Aa

У Франції, у гірському містечку Рошполь, що під Сент-Етьєном, гучним концертом в суботу завершився літній табір для дітей української діаспори.

Табір діє уже понад 40 років у будинку, що має назву “Оселя Чорногора”.

У 1970-х роках колишню фабрику з фарбування тканин викупили українські іммігранти і переобладнали її під культурний центр.

Відтоді щоліта у французькій “Чорногорі” протягом трьох тижнів липня дітей навчають українським звичаям — історії України, танцям, співу, писанкарству…

Цього року табір відвідали 58 дітей віком від 6 до 17 років. Разом з ними на “Чорногорі” були опікуни — молодь, яка вже недноразово бувала в Рошполі — а також дорослі волонтери.

Крім господарських справ, у дорослих завдання – підготувати традиційний концерт на завершення табору: навчити пісень, подбати про костюми, налаштувати світлову та звукову апаратуру тощо.

Родичі поступово збираються під “Чорногорою”, серед них – 84-річний Микола Ґенза, дідусь п‘ятьох учасників табору. Пан Микола приїхав до Франції у 1968 році з Тернопільщини, приєднавшись до своїх батьків, які виїхали ще 1939 року.

“Я прожив (на Тернопільщині) 35 років — там такого не було. Був клуб, але на концерт треба було в Тернопіль їхати. Деколи з Тернополя приїжджали до села. Там того нема, що тут зробили на чужині. То дуже весело і дуже приємно,” — каже Микола Ґенза.


Близько ста людей збираються у залу. Першу пісню — “Гей, Соколи!” — співають усі півсотні учасників:

“Жаль, жаль за милою, за рідною стороною,
Жаль, жаль серце плаче, більше її не побачу.”

Діти співають з французьким акцентом. Особливо відчутне м‘яке “л”. Більшість дітей знають тільки базові слова українською. Основна маса — то вже четверте покоління народжених тут нащадків українських іммігрантів 1920-х років.

Між піснями — дії вистави. Щороку — інший сюжет. Цього разу це “Легенда про створення Києва”.

У кульмінації дійства, після перемоги над печенігами, Кий, Щек і Хорив з побратимами — усі в шароварах і вишиванках — з французьким акцентом вигукують “Героям слава!”.

Танцювала гопак і співала українських пісень і 14-річна Андреа Жановскі, прадід якої — українець, що приїхав до Франції після Другої світової.

“Це — можливість наблизитися до своїх витоків, до своєї країни, попри всі ті негаразди, які там – ми залишаємося родиною. Ми всі українці, і ми любимо один одного” , — каже Андреа французькою.

Української дівчина не знає. Змогла пригадати лише одну фразу, яку вивчила за час перебування в таборі – “Героям слава!”. Тільки забула, що то значить.