Волонтери цивільної оборони Сирії, відомі як “Білі Шоломи” розпочали свою діяльність у 2013 році. Їхня мета – врятувати якомога більше життів, які невпинно забирає війна у Сирії. Вони не мають з собою зброї, лише білі шоломи, які стали символом надії для багатьох мешканців Сирії. Вони часто фігурують в аматорських відео, які потім поширюються на весь світ. Волонтери дістають людей з-під завалів зруйнованих будинків у той час, коли триває бомбардування.
Волонтери завжди підкреслюють, що вони не належать до жодних політичних угруповань. Але у Москві і Дамаску вбачають в їхній діяльності посібництво терористам, бо “Білі Шоломи” працюють у регіонах, які не контролює сирійська армія.
Голова організації Раед Аль-Салех заявив у Вашингтоні, що Сирія потребує невідкладної гуманітарної допомоги: “Більше тижня ми спостерігаємо постійні бомбардування і напади на Алеппо. Ми зафіксували 1700 повітряних ударів по місту, серед них 19 – протибункерними бомбами. Ми нарахували 200 випадків використання касетних бомб і зброї, забороненої міжнародними угодами”.
В організації працює більше трьох тисяч волонтерів з усіх куточків Сирії. Багато з них залишили свої сім‘ї і роботу, щоб допомагати людям, які опинилися у центрі воєнних дій.
“Зараз в Алеппо перебуває 120 наших волонтерів. Дванадцять з них отримали поранення, тому ми зараз проводимо тренінги у місті, щоб знайти нових волонтерів”, – каже Раед Аль-Салех.
Кадри, зняті в Ідлібі, облетіли весь світ. Волонтер “Білих Шоломів” рятує з-під уламків чотиримісячну дівчинку і її мати. Дитя поранене і вкрите пилом. Нервова система хлопця-волонтера не витримує, і він починає плакати разом з маленькою дівчинкою…
За інформацією волонтерів з “Білих Шоломів”, за час своєї діяльності вони врятували більше 62 тисяч людей, але і втратили 145 своїх колег.
23 вересня троє з чотирьох центрів “Білих Шоломів” в Алеппо стали мішенню військової авіації. За інформацією Сирійської спостережної ради за дотриманням прав людини, військова техніка і боєприпаси, якими здійснювалося бомбардування, є лише у росіян.
